Як подати записки на поминання у нашому храмі?

Поминання у нашому храмі здійснюється згідно з поданою запискою.

Приймаються поминальні записки тільки за хрещених православних.

Види поминань:

  • Заказне поминання (його ще називають «Заказна Літургія» або подають «На проскомідію») звершується у вівтарі священнослужителями з вийманням частинки з просфори за ім’я того, кого поминають з подальшим обмиванням Кров’ю Господа нашого Іісуса Христа в кінці Літургії. Приймаються записки тільки за православних віруючих, які регулярно беруть участь у церковних Таїнствах канонічної Православної Церкви.
  • Просте молитовне поминання за здоров’я та за упокій звершується у вівтарі під час богослужіння в храмі.
  • Парастас — молитовне поминання за упокій, яке звершується під час заупокійного богослужіння Парастас.

На відміну від інших поминань, поминання на молебнях і акафистах, а також панахидах звершуються тільки одноразово, згідно з поданою запискою.

У Церкві немає класифікації ступеня «сили» того чи іншого виду поминання, яке багато в чому залежить від церковного і духовного життя того, хто подає поминальну записку. Умовний розмір можливого пожертвування впливає тільки на період поминання (одноразово, 40 днів, півроку, 1 рік).

Поминальні записки можна надсилати на електронну адресу храму — [email protected] — або за номером телефону храму: (044) 332-02-60. Пожертвування приймаються на картки «Приватбанку» № 5363 5423 2049 0163 та № 5168 7520 9245 9604 (Софійчук Владислав).

Коментарі Вимкнено до Як подати записки на поминання у нашому храмі?

Filed under Новини

Близько 150 кілограм гумдопомоги зібрала Макаріївська парафія

20 березня 2026 р. парафія столичного Свято-Макаріївського храму вчергове зібрала нужденним гуманітарну допомогу.

Цього разу макаріївці передали речі, взуття та засоби особистої гігієни у жіноче відділення Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова. Загальна вага допомоги склала близько 150 кг.

Comments (0)

Filed under Милосердя, Новини

До 200 кілограм гумдопомоги передала нужденним Макаріївська парафія

Парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського продовжують надавати допомогу тим, хто її потребує.

Вже багато років макаріївці підтримують пацієнтів Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова.

9 березня 2026 р. до лікарні було відвезено близько 180 кілограм одягу, взуття, постільної білизни та засобів особистої гігієни та ін.

Comments (0)

Filed under Милосердя, Новини

Макаріївська парафія передала допомогу пацієнтам психіатрічної лікарні

Близько 150 кілограм одягу та взуття зібрали для нужденних парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського.

18 лютого 2026 р. допомогу відвезли до Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова.

Comments (0)

Filed under Милосердя, Новини

Близько 200 кілограм гумдопомоги зібрала Макаріївська парафія

15 грудня 2025 р. парафія столичного Свято-Макаріївського храму вчергове передала нужденним зібрану гуманітарну допомогу.

Цього разу було відвезено близько 200 кілограм одягу, взуття для біженців і пацієнтів Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова. Також до вантажу ввійшли подарунки дітям до прийдешнього свята святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця.

Comments (0)

Filed under Милосердя, Новини

Макаріївська парафія передала допомогу біженцям і пацієнтам психіатрічної лікарні

Близько 250 кілограм одягу та взуття зібрали для нужденних парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського.

25 листопада 2025 р. допомогу було передано волонтерам для подальшої передачі біженцям, а також до Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова.

Comments (0)

Filed under Милосердя, Новини

Макаріївська парафія вчергове передала допомогу біженцям

Парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського, вчергове сформували партію гуманітарної допомоги для мирних жителів прифронтової зони, які були вимушені залишити рідні міста й села.

29 жовтня 2025 р. парафія передала 250 кг одягу волонтерам, які разом з іншою допомогою доставлять його родинам біженців.

 

Comments (0)

Filed under Милосердя, Новини

Проповідь у день святого апостола Фоми

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Ми сьогодні ніби повернулися в пасхальний період — у день Антипасхи, коли Свята Церква згадує апостола Фому, якого часто називають «невіруючим». Але це визначення — не зовсім правильне.

Ми знову читаємо те саме Євангеліє, що й у той день, коли Господь явився своїм учням після Воскресіння. Серед них тоді не було Фоми. Коли ж інші апостоли сказали йому: «Ми бачили Господа», — Фома відповів: «Якщо не вкладу пальця свого в рани від цвяхів, і не вкладу руки своєї в рану в боці Його — не повірю» (Ін. 20:25).

Через тиждень Господь знову являється учням — уже в присутності Фоми. І каже йому: «Подай свій палець сюди, і подивися на руки Мої; подай руку твою і вклади в бік Мій; і не будь невіруючим, але віруючим» (Ін. 20:27).

І тоді апостол Фома вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:28).

Це сповідання апостола Фоми — не про невір’я, а саме про віру. Так звана «невіра Фомина» — це віра раціональна, розумна. Вона дуже поширена в наш час — у добу, коли все намагаються виміряти, зважити, довести.

Але віру довести неможливо. Хіба що сам Господь явиться й скаже: «Подай свої пальці, клади їх у Мої рани». Та сподобитися такого явлення може лише людина з такою любов’ю до Христа, яку мав апостол Фома — той, хто три з половиною роки ходив за Господом, чув Його слова, бачив Його чудеса.

Continue reading

Comments (0)

Filed under Проповіді

Неділя 6 після П’ятидесятниці. Зцілення розслабленого

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Євангеліст Матфей розповідає нам про зцілення Господом нашим Іісусом Христом розслабленої, тобто паралізованої, людини (Мф. 9:1–8). Ми знаємо, що часто паралізована людина не може висловити навіть своїх почуттів словами. І ось, таку немічну людину друзі принесли до ніг Спасителя.

Євангеліє говорить нам, що Іісус Христос, «бачачи віру їхню» — не віру цього хворого, адже він, можливо, взагалі не міг ніяк проявити свою віру, а віру тих, хто приніс його, — сказав розслабленому: «Прощаються тобі гріхи твої» (Мф. 9:2).

Не тільки віра, а й діла за наших близьких мають силу. Ті, хто приніс розслабленого до ніг Спасителя, потрудилися заради хворого. І їхній труд та їхня віра допомогли хворому отримати прощення гріхів і зцілитися. Тому не будемо засмучуватися через те, що наші близькі далекі від Церкви, а будемо робити необхідні справи, щоб Господь, бачачи віру нашу, духовно зцілив наших близьких.

Які це справи? В першу чергу це наша молитва. Оскільки наші близькі, можливо, настільки розслаблені гріхом, що вони самі не можуть проявити своєї віри. Але наша віра може допомогти. А ще краще, коли ми не одні, коли ми просимо наших родичів або наших друзів помолитися спільною молитвою «за згодою». Ця спільна молитва творить чудеса. Тому що Господь сказав: «Де двоє чи троє зібрані во ім’я Моє, там Я посеред них» (Мф. 18:20). Бачачи нашу віру, молитву і діла, Бог може прихилити розслаблену гріхом людину, за яку ми молимось, до зцілення. Важливо це пам’ятати і ніколи не впадати у відчай.

***

У домі, де перебував Господь і куди принесли розслабленого, знаходилися фарисеї. Вони почали засуджувати Спасителя про себе: «Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» Тільки-но вони це подумали, як Господь Серцезнавець відповів на їхні сердечні думки: «Що легше сказати: “Прощаються гріхи твої” чи “Візьми одр свій і ходи”?»

Тут ми знаходимо євангельське підтвердження того, що Господь бачить думки кожної людини. Найчастіше зовні ми можемо проявляти одні почуття, говорити одне, а в серці, за своїм лукавством, мати щось інше. Так от Господь судить нас не за тим, як ми говоримо, як ми вміємо себе представити в суспільстві, а за нашим серцем. Тому нам потрібно насамперед стежити за своїм серцем, нам потрібно не здаватися благочестивими, але бути такими. Адже Господь судитиме нас і прийме або відкине нас відповідно тому, якими ми є насправді.

Continue reading

Comments (0)

Filed under Проповіді

У Макаріївському храмі відбулося архієрейське богослужіння (+ФОТО)

28 березня 2025 р., у пʼятницю 4-ї седмиці Великого посту, у храмі на честь священномученика Макарія, митрополита Київського, було звершено Літургію Передосвячених Дарів архієрейським чином та відбулося спільне говіння духовенства двох церковних округів Центрального вікаріатства міста Києва.

Богослужіння очолив вікарій Київської Митрополії, намісник Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці єпископ Борівський Климент.

Архіпастирю співслужили настоятель храму, благочинний 1-го Шевченківського благочиння протоієрей Владислав Софійчук, благочинний Печерського благочиння протоієрей Володимир Косточка та духовенство цих двох благочиній.

Continue reading

Comments (0)

Filed under Новини

Проповідь у Неділю про Страшний Суд (укр. м., рус. яз.; +аудіо)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні, в М’ясопусну неділю, ми чуємо євангельське читання про найважливішу, найочікуванішу та найстрашнішу для нас подію. Про подію, яка відбудеться вже після нашої смерті, але в якій ми обов’язково візьмемо участь кожен як підсудний, — про Страшний Суд.

Судити нас буде Господь наш Іісус Христос. Однак вершителями суду над самим собою є кожен із нас. Своїм вибором тут на землі, вибором добра чи зла, ми вершимо над собою суд. І Божественний Суддя Господь Іісус Христос закарбує наш вибір на Суді в останній день цього світу. Якщо людина обирає життя не за заповідями Божими, життя без Бога, то у вічності Бог і Його благодать назавжди залишає таку людину. Це і буде справжнє пекло. Бо там, де немає Бога, божественної благодаті, там суцільний смуток, морок, жахи і насильство бісів.

Тут, на землі, навіть останнього грішника благодать Божа не залишає, оскільки тут людина ще в дорозі. Під час свого земного життя навіть найостанніший грішник може розвернутися на 180 градусів, покаятися і спасти свою душу. Після Страшного Суду такої можливості вже не буде. У цьому страшна правда Останнього Суду над людиною.

***

Свій страшний вибір тривалістю в життя кожен робить щодня, долаючи самого себе, свої пристрасті або ж спотикаючись, падаючи і віддаляючи себе від любові Божої.

Критерієм осудження на Страшному Суді будуть факти нашого ставлення до Бога. Чи прийняли ми Його, коли Він просив у нас їжі або води, чи відвідали ми Його у в’язниці або лікарні. Критерієм нашого осудження на Страшному Суді буде наше ставлення до людини, з якою ми зіткнулися в цьому житті. Чи напоїли, чи нагодували ми її, чи відвідали ми її в темниці…

Тому ось ця заповідь: «Те, що Ви зробили одному з цих братів Моїх менших, те зробили Мені» (див. Мф. 25:40) — це найважливіша заповідь у Євангелії. Найважливіша в практичному сенсі. Тому що, якщо ми засвоїмо та виконаємо тільки цю одну заповідь, то спасемо свою душу, і на Страшному Суді будемо серед тих, кому Бог скаже: «Увійдіть, благословенні, в радість Мою» (див. Мф. 25:34).

***

Чому ця заповідь така важлива? Та тому, що якщо ми у ближньому, який страждає, здатні побачити Христа, Який страждає, то в нашому серці є віра і довіра Богові. Якщо ми у стражденному ближньому здатні побачити Христа, Який страждає, то, раз по раз проявляючи співчутливу любов, ми самі змінюємося і навчаємося найголовнішого — любові до Бога і до ближнього. Усе інше — наші молитви, духовні труди — це лише підмога у тому, щоб виконати цю заповідь любові та віри і стати такими, якими нас створив та якими хоче бачити нас Бог.

Continue reading

Comments (0)

Filed under Проповіді