Нещодавно у Мережі було створено сайт з проповідями настоятеля київського Свято-Макаріївського храму «Проповіді протоієрея Владислава Софійчука».
На порталі можна знайти й прочитати проповіді отця Владислава за різні роки, починаючи з 2013-го по 2026 р. Сайт буде доповнюватися новими текстами.
Пошук проповідей можливий за церковним календарем, роками або темою.
Частина проповідей доступна також в аудіоформаті.
Filed under Новини
Поминання у нашому храмі здійснюється згідно з поданою запискою.
Приймаються поминальні записки тільки за хрещених православних.
Види поминань:
На відміну від інших поминань, поминання на молебнях і акафистах, а також панахидах звершуються тільки одноразово, згідно з поданою запискою.
У Церкві немає класифікації ступеня «сили» того чи іншого виду поминання, яке багато в чому залежить від церковного і духовного життя того, хто подає поминальну записку. Умовний розмір можливого пожертвування впливає тільки на період поминання (одноразово, 40 днів, півроку, 1 рік).
Поминальні записки можна надсилати на електронну адресу храму — [email protected] — або за номером телефону храму: (044) 332-02-60. Пожертвування приймаються на картки «Приватбанку» № 5363 5423 2049 0163 та № 5168 7520 9245 9604 (Софійчук Владислав).
Коментарі Вимкнено до Як подати записки на поминання у нашому храмі?
Filed under Новини
Парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського, вчергове передали партію гуманітарної допомоги для мирних жителів прифронтової зони, які були вимушені залишити рідні міста і села.
6 вересня 2026 р. парафія передала 20 мішків з одягом, взуттям, засобами особистої гігієни, а також дитяче автокрісло волонтерам, які разом з іншою допомогою доставлять цей вантаж родинам біженців.
16 серпня 2026 р. від парафіян столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського вчергове було передано допомогу пацієнтам Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова. А саме — 12 великих пакетів з одежею та взуттям.
Раніше, 18 липня, парафія передала волонтерам партію речей для мирних жителів прифронтової зони, які були вимушені залишити свої домівки. Разом з іншою допомогою волонтери доставлять її родинам біженців.
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогоднішнє Євангеліє (Мф. 17:14–23) починається з розповіді про те, як один чоловік падає перед Христом на коліна і просить: «Господи, помилуй сина мого!» Це крик людини, яка вже використала всі можливості і засоби.
Мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті був на місці цього батька. Не обов’язково через хворобу дитини — можливо, ми молилися за близьку людину, яка віддалилася від Бога; можливо, просили Господа про мир у сім’ї, про здоров’я чи про порятунок від гріха. І здавалося, що нічого не змінюється.
Батько каже Христу сумні слова: «Я приводив його до учнів Твоїх, та вони не змогли зцілити його».
Учні були поруч із Господом. Вони чули Його проповіді, бачили чудеса. Але цього виявилося замало.
І ми бачимо, що можна бути біля Господа, біля святині, але не мати тієї віри, яка є дієвою, яка міняє нас і наших близьких. Можна стояти в храмі, але серцем бути далеко від Бога.
Саме тому Христос говорить: «О, роде невірний і розбещений!»…
***
Ці слова звернені не лише до тодішніх людей. Вони звернені і до нас.
Сучасний світ дуже схожий на той натовп біля підніжжя гори. Люди багато знають про Бога, але мало Йому довіряють.
На що більшість людей розраховують, покладаються? — На гроші, на зв’язки, на сучасні технології, на власний досвід. А молитва часто для них стає останнім засобом, коли вже нічого не допомагає.
Для віруючої людини має бути навпаки — спочатку уповання і молитва до Бога.
Коли учні спитали: «Чому ми не змогли допомогти цьому юнаку?» — то Господь відповів їм: «Через невірство ваше».
Тобто не через відсутність знань або здібностей — через невірство.
***
А як виміряти міру віри, яка допомагає? Бо Христос каже, що достатньо віри хоча б із гірчичне зерно, щоб пересувати гори.
Гірчичне зерно маленьке і майже непомітне. Але воно живе, воно росте. Тому віра вимірюється не тільки і не стільки в категоріях більше/менше, а ще й у категоріях «жива і росте» чи «мертва».
Filed under Проповіді
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні, брати і сестри, під час Літургії ми з вами слухали Євангеліє про чудо, про яке ми вже багато разів чули, — чудо насичення п’ятьма хлібами й двома рибами більше ніж п’яти тисяч людей (Мф. 14:14–22). Свідками — і не просто свідками, а учасниками — цього чуда, яке звершив Господь наш Іісус Христос, були оці всі люди, тисячі людей. І пояснити скептикам це чудо якимись раціональними способами неможливо.
Це чудо підтвердило, що Господь наш Іісус Христос — справді Месія, справді Бог, Якому все під силу.
Це чудо говорить не тільки про насичення цих людей. Це чудо в першу чергу говорить нам про серце Іісуса і про те, яким має бути наше серце.
Оповідь починається словами, що Господь подивився на людей і змилосердився над ними. Ми підносимо молитви Господу в своїх якихось земних потребах, можливо, не дуже духовних, але важливих для нас. Нас у Нього мільйони, які одночасно звертаються до Нього. Чи чує Господь наші молитви?
Filed under Проповіді
З Воскресінням Христовим вітаю, брати і сестри! Сьогодні під час Літургії ми з вами слухали Євангеліє про зцілення двох сліпих людей. Вони бігли за Іісусом і кричали: «Сину Давидів, помилуй нас!». Господь не питав їх, у чому причина їхньої сліпоти чи як довго вони лікувалися. Він кожному з них поставив одне єдине запитання: «Чи віруєте ви, що Я можу це зробити?».
Це питання змінює все в житті людини, тому що мало знати, що Бог є. Біси також знають, що є Бог, але ми не можемо сказати, що вони вірують у Бога. Для того, щоб наша віра була християнською, справжньою, нам треба довіряти Богу. Нам треба вірити, що Бог може вивести нас із темряви, що Господь може в будь-яких складних обставинах зберегти нас і протягнути нам руку. Він всесильний, і ми повинні дозволити Його силі діяти в нашому житті.
Це дуже важливо для нас у такий складний час, в якому ми зараз живемо, — війна, обстріли, рідні на фронті… Віра людини змінює все. Ми бачимо, як це змінило все в житті тих двох сліпих. І ми ставимо собі питання: якби вони відповіли щось непевне або з недовірою, чи отримали б вони зцілення? Очевидно, що ні. І не через те, що Бог не зміг чи не захотів їх зцілити, а через те, що вони не змогли б прийняти цілющу силу Бога.
Filed under Проповіді
Парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського продовжують надавати допомогу тим, хто її потребує.
У понеділок, 8 червня 2026 р., макаріївці передали 10 мішків гуманітарного вантажу пацієнтам Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова.
До лікарні відправилися одяг та взуття.
Макаріївська парафія підтримує медзаклад вже багато років та не збирається полишати цієї доброї справи.
29 травня 2026 р. у Дитячій бібліотеці ім. С. Васильченка відбувся захід «Чорнобривців насіяла мати», присвячений пам’яті Лариси Кореняк, співачки, хормейстерки, викладачки і регента хору храму сщмч. Макарія на Татарці.
Захід розпочався з відкриття виставки, присвяченій Дню Києва. У експозиції виставки представлені ікони Юлії Попової, Тетяни Клименко, живописні роботи художників Ніни Пархоменко, Віктора Шовковитного, Олени Феофанової, вишиті старовинними узорами рушники сестер Марії Ярош та Ніни Федірко, самобутні вишиті картини і рушники народної художниці Олени Яхно, роботи у стилі декоративно-прикладного мистецтва Ірини Плакіни (Київський розпис), Олени Родіонової (Самчиківський розпис) та Олени Кореняк (Петриківський і Київський розписи).
Filed under Історія парафії в особах, Новини
14 травня 2026 р., у день пам’яті священномученика Макарія, митрополита Київського у столичному Свято-Макаріївському храмі було звершено святкову Божественну літургію.
Богослужіння очолили митрополит Роменський і Буринський Тихон та вікарій Київської Митрополії єпископ Борівський Климент (вікарний архієрей Центрального вікаріатства м. Києва). Їм співслужили благочинний першого Шевченківського благочиння, настоятель храму протоієрей Владислав Софійчук, духовенство храму і гості у священному сані.
За богослужінням була піднесена молитва за мир на українській землі.
Після Літургії був звершений хресний хід навколо церкви.
Filed under Новини
Вже багато років столична парафія на честь священномученика Макарія, митрополита Київського підтримує пацієнтів Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І. П. Павлова.
4 квітня 2026 р. макаріївці вчергове передали до медзакладу гуманітарну допомогу. До неї ввійшли речі, одяг та взуття.
Також цього дня парафіяни Свято-Макаріївського храму передали волонтерам партію речей для мирних жителів прифронтової зони, які були вимушені залишити свої домівки. Разом з іншою допомогою волонтери доставлять її родинам біженців.
