Як подати записки на поминання у нашому храмі?

Поминання у нашому храмі здійснюється згідно з поданою запискою.

Приймаються поминальні записки тільки за хрещених православних.

Види поминань:

  • Заказне поминання (його ще називають «Заказна Літургія» або подають «На проскомідію») звершується у вівтарі священнослужителями з вийманням частинки з просфори за ім’я того, кого поминають з подальшим обмиванням Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа в кінці Літургії. Приймаються записки тільки за православних віруючих, які регулярно беруть участь у церковних Таїнствах канонічної Православної Церкви.
  • Просте молитовне поминання за здоров’я та за упокій звершується у вівтарі під час богослужіння в храмі.
  • Парастас — молитовне поминання за упокій, яке звершується під час заупокійного богослужіння Парастас.

На відміну від інших поминань, поминання на молебнях і акафистах, а також панахидах звершуються тільки одноразово, згідно з поданою запискою.

У Церкві немає класифікації ступеня «сили» того чи іншого виду поминання, яке багато в чому залежить від церковного і духовного життя того, хто подає поминальну записку. Умовний розмір можливого пожертвування впливає тільки на період поминання (одноразово, 40 днів, півроку, 1 рік).

Поминальні записки можна надсилати на електронну адресу храму — [email protected] — або за номером телефону храму: (044) 332-02-60. Пожертвування приймаються на картки «Приватбанку» № 5363 5423 2049 0163 та № 5168 7520 9245 9604 (Софійчук Владислав).

Комментарии к записи Як подати записки на поминання у нашому храмі? отключены

Сохранен как Новости

Макаріївська парафія відправила черговий гуманітарний вантаж вимушеним переселенцям

Парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського продовжують надавати допомогу тим, хто її потребує.

5 січня 2025 р. було відправлено зібрану силами парафії гуманітарну допомогу вимушеним переселенцям з Торецька (Донецька область), які нині живуть у Харківський області.

До вантажу ввійшли одяг, іграшки, взуття, новий одяг для новонароджених та дитячі підгузки.

 

Комментарии (0)

Сохранен как Милосердие, Новости

У Макаріївському храмі простилися з воїном Євгенієм

20 грудня 2024 р. відбулося відспівування парафіянина Свято-Макаріївського храму міста Києва старшого лейтенанта воїна Євгенія.

Богослужіння очолив духівник Центрального вікаріатства міста Києва протоієрей Анатолій Затовський.

Воїн Євгеній служив у лавах ЗСУ з 2018 року і відійшов у вічність 16 грудня.

Царство Небесне новопреставленому воїну Євгенію!

 

Комментарии (0)

Сохранен как Новости

Макаріївська парафія знову допомогла біженцям

Парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, Митрополита Київського, знову зібрали та 8 грудня 2024 р. відправили допомогу вимушеним переселенцям з міста Торецьк (Донетчина).

Кілька родин з дітьми нині проживають у Вінницькій області. Їм парафіяни Макаріївського храму передали через волонтерів подарунки для дітей, одяг та взуття.

 

 

Комментарии (0)

Сохранен как Милосердие, Новости

Макаріївська парафія відправила черговий гуманітарний вантаж у прифронтову зону

17 листопада 2024 р. парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського, вчергове відправили гуманітарну допомогу мирним жителям прифронтових населених пунктів.

До вантажу ввійшли теплий одяг та ковдри.

 

Комментарии (0)

Сохранен как Милосердие, Новости

Макаріївська парафія допомогла трьом родинам вимушених переселенців

24 жовтня 2024 р. парафія Свято-Макаріївського храму у місті Києві надіслала допомогу трьом вагітним мамам з малозабезпечених багатодітних сімей. Ці родини через війну вимушено залишили свої домівки і тепер проживають у Дніпропетровській та Черкаській областях.

У посилки ввійшли засоби дитячої гігієни та дитячий одяг.

Наступного дня усі три адресата отримали допомогу. Мами висловлюють подяку небайдужим!

Комментарии (0)

Сохранен как Милосердие, Новости

Неділя 14-та після П’ятидесятниці. Притча про званих на вечерю

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Сьогодні, брати і сестри, під час Літургії ми знову слухали сутнісні слова Господа про наше життя, вічні, непреходящі і важливі для нас.

Господь часто говорив до людей притчами, тому що притча дає змогу розкрити суть речей як вченим, так і простим людям.

Сьогодні ми чули притчу Господа про шлюбний бенкет, влаштований царем для свого сина (Мф. 22:1–14).

Цар звелів слугам, щоб вони пішли і покликали тих, хто за своїм достоїнством, походженням був гідний бути на бенкеті. Але звані зневажили свого царя. Одні почали чемно відмовлятися, кажучи: «У мене поле» або «У мене торгівля…». Більш наглі насміялися над слугами царя і вбили їх.

Коли про це доповіли царю, він розгнівався та послав свої війська, які знищили те місто. Після цього цар звернувся до слуг: «Оскільки бенкет вже готовий, підіть й покличте на нього усіх, кого зустрінете на вулиці, — калік, сліпих, кульгавих… Усіх, кого зустрінете». Так гінці і зробили.

Однак це ж був царський бенкет. Тому для участі в ньому треба було мати відповідний зовнішній вигляд. Людей, яких прикликали, — жебраків, калік… — відмили, зодягнули відповідно до свята, на яке вони були запрошені.

Цар ввійшов на цей бенкет та побачив одну людину, зодягнуту у робочий, повсякденний одяг. Цар подивився на цю людину і сказав: «Друже, чому ти прийшов в такому вигляді? Невже тобі не дали можливість перевдягнутися?». Той чоловік мовчав, бо не мав, що сказати. Тоді цар повелів: «Зв’яжіть його та киньте у тьму зовнішню. Там буде плач і скрегіт зубів».

Завершує Господь притчу такими словами: «Багато званних, та мало вибраних».

***

Господь розповів цю притчу старозавітнім юдеям, ніби викриваючи їхні думки, звертаючи їхній погляд на старозавітню історію. Усі вони чудово знали Святе Письмо, знали, як в минулому були гнані пророки, котрих посилав народові Ізраїля Господь. Усі знали про невірність народу, адже він час від часу відступав від Бога. І пам’ятали про своє високе достоїнство, адже цей народ був створений від Авраама як народ віри. На юдейський народ була покладена величезна місія в цьому світі — привести до Бога усі народи.

Однак те, що казав Господь, не дійшло до сердець юдеїв. Вони залишилися при своїх думках і, як ми знаємо, вбили Самого Месію-Спасителя.

Продолжить чтение

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

Макаріївська парафія відправила черговий гуманітарний вантаж у прифронтову зону

29 вересня 2024 р. парафіяни столичного храму на честь священномученика Макарія, митрополита Київського, вчергове відправили гуманітарну допомогу мирним жителям прифронтових населених пунктів.

До вантажу ввійшли засоби гігієни та одяг.

Напочатку вересня Макаріївська парафія передала до Святогірської Лаври ліки на суму близько 30 тисяч гривень.

Комментарии (0)

Сохранен как Милосердие, Новости

Проповідь на свято Хрестовоздвиження

Зі святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього!

Це свято особливе. Ми любимо вечірнє богослужіння з чином Воздвиження напередодні і Літургію, яка звершується у самий день свята.

Чому наше серце лине до цих богослужінь, особливо до чину Воздвиження? Тому що усе, що звершується в храмі, звершується не відірвано від історичної події, яка святкується в цей день.

Найбільшим бажанням рівноапостольної Єлени, яка поїхала в Єрусалим шукати пов’язані із земним життям Спасителя святині, було віднайти Хрест Господній. З допомогою Божою відшукавши Хрест, свята Єлена дуже радісно сприйняла цю подію. Пам’ять про це навіть закарбована у чині Вінчання. В одній з молитов, яку читає священник, є такі слова: «…да приидет на ня радость оная, юже имяше блаженная Елена, егда обрете Честный Крест» («…нехай на них [тобто на молодят] зійде радість, яку мала блаженна Єлена, коли віднайшла Чесний Хрест»).

Коли ми присутні на чині Воздвиження Хреста Господнього, ми не тільки подумки, але й усією своєю сутністю переміщуємся в той день, коли святий патріарх Макарій разом зі святою Єленою піднімали Хрест Господній на чотири сторони, щоб його могли бачити всі люди. І бачачи Хрест, народ виголошував: «Господи, помилуй».

Це дійство звершувалося вчора. І ми знову, як і щороку, відчували ту радість, яку мала свята Єлена під час віднайдення Хреста Господнього.

***

Хрест Господній — це тайна. Хто пізнав її, той пізнав тайну християнства. Адже суть християнства — це хрест. Господь каже: «Якщо хоче хто йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Лк. 9:23).

Продолжить чтение

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

Проповідь на свято Різдва Пресвятої Богородиці

Зі святом Різдва Пресвятої Владичиці нашої Богородиці!

Для кожної людини зв’язок зі своєю мамою — унікальний, глибоко особистісний, ми не виносимо його назовні і зберігаємо протягом усього свого життя. Господь наш Іісус Христос є істинним Богом, а також Він є і істинною людиною — тобто Йому притаманне усе чисте людське. Притаманні Йому і родинні зв’язки з Матір’ю.

Господь прийшов у цей світ від Духа Святого, але по Своїй людиності має Матір. Нам мало що відкрито про ці Його особистісні відносини з Матір’ю, але деякі натяки ми знаходимо у Святому Письмі.

Своє перше чудо, як ми знаємо, Господь звершив на прохання Божої Матері. Вони були на весіллі у Кані Галілейській (див. Ін. 2: 1–11), як каже передання — нареченим був один з майбутніх 12-ти учнів Спасителя, Симон Каноніт.

На той час Христос не звершив жодного дива, Він лише закликав Своїх учнів. Дізнавшись, що у господарів закінчилося вино, Божа Матір почала вмовляти Сина, аби Він щось зробив, бо за тогочасними традиціями нестача на весіллі вина вважалася великою ганьбою для родини.

Спаситель відповів: «Що Тобі і Мені, Жоно? Ще не прийшов час Мій». Однак за Її проханням Господь сказав: «Наповніть водою водоноси». Коли це було зроблено, Він благословив і сказав: «Почерпніть та несіть розпоряднику трапези». Розпорядник куштував їжу, яка поступала на стіл, і він засвідчив якість того вина. Розпорядник сказав нареченому: «Кожен подає на трапезу спочатку добре вино, а ти до кінця трапези таке гарне вино залишив».

Тож перше диво Господь звершив на прохання Божої Матері, причому ще коли, як Він Сам засвідчив, Його час не прийшов. Це такий натяк на те, наскільки Господь і Божа Матір близькі — адже інакше Богородиця не мала б такого великого дерзновіння просити Свого Сина.

***

Другий момент зі Святого Письма, про який хотілося б сказати. Він пов’язаний безпосередньо із нами. Під час Хресних страждань Спаситель усиновив Божій Матері Іоанна Богослова (див. Ін. 19:26–27), а в його особі — і все людство. Господь сказав Іоанну: «Це Мати твоя». Тобто Богородиця — і наша з вами Мати по нашому духовному зв’язку з Богом.

І в підтвердження того, наскільки велике Вона має дерзновіння перед Богом, ми маємо безліч ікон, що явлені в Церкві Христовій. Кожна ікона Божої Матері — це свідчення якоїсь надзвичайної події, дивного чуда, яке Господь звершив через Божу Матір за Її проханням.

Продолжить чтение

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

Проповідь у день Чуда Архістратига Божого Михаїла в Хонех

Зі святом вітаю вас, брати і сестри!

Ми з вами, християни, живемо в реальності, що різниться від тої, в якій живе світ. Ми живемо в іншому вимірі, адже у нашому житті є місце дивам.

Загалом кожна людська душа сподівається на чудо, особливо коли людині складно або коли насувається якась небезпека. Але православні християни весь час живуть в атмосфері чуда. Адже це чудо, коли хліб і вино через молитву перетворюються на Тіло і Кров Господні. Це чудеса, коли ми молимося — і за нашим проханням Господь змінює закони цього світу. Мабуть, у житті кожної людини, яка йде за Христом, траплялося таке.

Однак чудес гідні тільки ті, хто вірить у Христа і вірний Христу, як це було з преподобним Архипом.

Жителі Колос хотіли, змінивши русла двох гірських річок, зруйнувати церкву і вбити подвижника, який жив при ній, — Архипа. Однак по молитвам цього святого Архістратиг Божий Михаїл створив ущелину і направив води у неї.

Господь печеться про нас, як мати піклується про свою дитину. Так, є і випробування — вони потрібні, щоб ми змужніли, стали більш досконалими у своєму духовному житті, — але Господь не попускає випробувань зверх наших сил. І наша мужність і наша вірність Христу дає місце чуду в нашому житті.

Через чудо Господь може і ріки, які направляють на нас злі сили, злі люди, відвернути в інший бік. І хвилі житейського моря, яким ми мандруємо, Він може приборкати.

Нам лишається тільки бути мужніми і вірними Христу і тим заповідям, які Він нам залишив.

Вітаю усіх іменників! Нехай Архістратиг Божий Михаїл буде нашим заступником і являє чудеса заради нас. Зі святом!

Протоієрей Владислав Софійчук. 19 вересня 2024 р.

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди