| 01.04.2020 · 13:46

Як подати записки на поминання у нашому храмі?

Поминання у нашому храмі здійснюється згідно з поданою запискою.

Приймаються поминальні записки тільки за хрещених православних.

Види поминань:

  • Заказне поминання (його ще називають «Заказна Літургія» або подають «На проскомідію») звершується у вівтарі священнослужителями з вийманням частинки з просфори за ім’я того, кого поминають з подальшим обмиванням Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа в кінці Літургії. Приймаються записки тільки за православних віруючих, які регулярно беруть участь у церковних Таїнствах канонічної Православної Церкви.
  • Просте молитовне поминання за здоров’я та за упокій звершується у вівтарі під час богослужіння в храмі.
  • Парастас — молитовне поминання за упокій, яке звершується під час заупокійного богослужіння Парастас.

На відміну від інших поминань, поминання на молебнях і акафистах, а також панахидах звершуються тільки одноразово, згідно з поданою запискою.

У Церкві немає класифікації ступеня «сили» того чи іншого виду поминання, яке багато в чому залежить від церковного і духовного життя того, хто подає поминальну записку. Умовний розмір можливого пожертвування впливає тільки на період поминання (одноразово, 40 днів, півроку, 1 рік).

Поминальні записки можна надсилати на електронну адресу храму — [email protected] — або за номером телефону храму: (044) 332-02-60. Пожертвування приймаються на картку «Приватбанку» № 5457 0822 2192 9768.

Комментарии к записи Як подати записки на поминання у нашому храмі? отключены

Сохранен как Новости

| 27.02.2023 · 22:41

Проповідь після читання першої частини Великого покаянного канону

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. З початком Великого посту! У перший день посту ми слухаємо Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського.

Є різні молитви: подячні, прохальні, славословні… Але у дні посту найбільш важливими для нас є молитви покаяння.

Мало виголошувати слова покаяння. У Святому Письмі ми читаємо: «Покайтеся і сотворіть гідні плоди покаяння» (див. Мф. 3:8). Що значить творити гідні плоди покаяння? Крім добрих справ, справ милосердя, найважливішим плодом покаяння є рішуча переміна свого життя, тобто боротьба і, як її вінець, перемога над своїми страстями й гріхами.

Для того щоб перемогти свої пристрасті і гріхи, спершу їх треба побачити. Ми молимося про це у час посту, в першу чергу — молитвою преподобного Єфрема Сирина: «…Да́руй мне зре́ти моя́ прегреше́ния…».

Ми багато років ходимо до храму і сповідаємося, та вже, приходячи на сповідь, майже не бачимо своїх гріхів — не через те, що в нас їх немає, а тому, що наше серце з часом стає кам’яним. Тож, щоб почати бачити свої гріхи, нам важливо пом’якшити своє серце.

Щоб бачити свої гріхи, також треба очистити свій розум. А для цього, окрім молитви, необхідно мати перед очима образ правильного життя. Тому в дні Великого посту нам треба збільшити не тільки своє молитовне правило, а й правило читання Євангелія. Особливо важливо звернути увагу на 5-ту, 6-ту й 7-му глави Євангелія від Матфея, де вміщена Нагорна проповідь Спасителя. З них ми зрозуміємо, якими Господь хоче бачити нас. Зазирнувши у своє серце і помітивши різницю, в нас з’являться покаянні почуття.

***

Після слів «…Да́руй мне зре́ти моя́ прегреше́ния…» наступними є такі: «…и не осужда́ти бра́та моего́». Святий Єфрем Сирин закликає нас не засуджувати ближніх. Засуджуючи ближнього, ми, крім того, що звеличуємося над ним, ми ще й ніби намагаємося вкрасти у Бога Його владу, адже тільки Бог може виголошувати суд, і Його суд справедливий і милостивий водночас. А наш суд і несправедливий, і немилостивий. Несправедливий — тому що ми не бачимо усіх обставин, через які людина так вчинила, ми не бачимо її серця. Господь бачить усе в цілому, і Він милосердний, а ми, маючи грішне, гордовите серце виголошуємо несправедливий і немилосердний суд.

Окрім Євангелія, у ці дні також важливо більше читати аскетичні твори святих отців. Ми не перші, хто йде шляхом боротьби зі своїми страстями і гріхами. Цей шлях вже пройшли святі отці, і вони перемогли усі свої страсті та залишили нам практичні поради, як боротися з тим чи іншим гріхом. Тож якщо ми будемо шукати відповідь, як боротися зі своєю якоюсь конкретною головною страстю, то знайдемо практичні поради у їхніх творіннях.

Ми на все знаходимо час: і для того щоб побути в соціальних мережах, в інтернеті, подивитися телевізор тощо. Та не маємо рішучості, аби викроїти час на найголовніше для нашої душі й нашої посмертної участі. Можливо, через лінь чи духовну слабкість. Але більш сприятливого часу, ніж Великий піст, у нас не буде.

Взагалі час дуже дорогий. А цей час духовного подвигу, коли вся Церква єдиним поривом в покаянні предстоїть перед Богом, — найбільш дорогоцінний. Тому у період посту давайте відкладемо усі свої непотрібні або малопотрібні справи та постараємося разом, єдиним серцем молитися і каятися перед Богом.

***

Зараз скрутний час для нашої країни. Крім того, що йде війна, ще й підіймаються хвилі на нашу Церкву. Тому Блаженніший Митрополит Онуфрій благословив усім вірним нашої Церкви правило на піст: щоденне читання 45-го та 90-го псалмів, а також 12 поклонів з молитвою «Отче наш». Така соборна молитва за згодою — дуже потужна зброя, вона має велику силу. Тому я закликаю вас не нехтувати цим благословінням і вступити у цей єдиний молитовний хор Церкви. Справжня перемога звершується у духовній площині. Прошу вас долучитися до цієї соборної молитви, яку нам благословив Блаженніший Онуфрій.

***

Будемо цінувати час, дбати, щоб цей період духовного подвигу не пройшов повз нас. Ми не встигнемо озирнутися (це знає кожен з власного досвіду попередніх років) — і прийде Страсний тиждень, Великдень. Ми обернемося і побачимо, що за час посту не зробили того, що хотіли зробити, не потрудилися так, як мали потрудитися.

Нехай Господь дасть нам сили, розуміння, ревність трудитися во славу Божу, заради свого спасіння. Амінь.

Протоієрей Владислав Софійчук. 27 лютого 2023 р.

 

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , , , , , ,

| 22.02.2023 · 14:27

Яким буде Страшний Суд?

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Страшний Суд, про який ми сьогодні згадували, слухаючи Євангеліє, невідступно настане для кожної людини — незалежно від того, пам’ятає вона про нього чи не хоче навіть про нього думати.

Уперше Господь прийшов на землю, аби спасти людей. Він явився у цей світ як маленька людина — народився не у царській родині, а в одній з найбідніших сімей того часу. Із самого народження Спаситель зазнавав гонінь — люди шукали Його смерті ще коли Він був немовлям, і пізніше, коли Господь звершував Своє земне служіння. Коли настав час, Спаситель мужньо зійшов на Хрест і розіп’яв на ньому наші гріхи.

Ми живемо у вже врятованому світі. І від нас, нашої свободи волі залежить, чи ми підемо за Господом і будемо у числі врятованих, чи відвернемося від Бога і підемо своїм шляхом.

Бог створив людину абсолютно вільною. Настільки ж, наскільки вільний Він Сам — адже ми створені за образом і подобою Божою. І Він настільки поважає нашу з вами свободу, що дає нам цю можливість вибору.

Вибір свого майбутнього у вічності ми робимо тут, під час земного життя. Саме зараз нам дається цей відповідальний вибір, де нам бути — з Богом чи без Бога.

А життя на землі у порівнянні з вічністю — лише спалах. Людський розум не може обійняти поняття вічності. Коли ми думаємо про мільярд років — це лише початок вічності, а кінця у неї немає.

***

Ми знаємо зі Святого Письма, що вдруге Господь прийде вже не для того, щоб рятувати світ, — Він вже зробив все, аби спасти нас з вами, — а для того, щоб судити його. Спаситель прийде як грізний Суддя.

Яким чином Він прийде? Це також відкривається нам у Святому Письмі.

Спочатку з’явиться знамення Господа на небі (Мф. 24:30). Очевидно — це буде Хрест. Його буде видно усім людям — як усім помітна блискавка на небі.

Потім з неба зійде Сам Христос. У Діяннях ми читаємо, що коли Господь возносився на небо, апостоли споглядали за цим, і їм явилися два ангели та сказали: «Що ви дивитися на небо? Цей Іісус, Який вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як вознісся на небо» (Діян. 1:11).

Коли Господь прийде, всі будуть бачити Його, та вже буде пізно щось змінювати в своєму житті.

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , , , ,

| 18.02.2023 · 15:43

Проповідь у Вселенську м’ясопустну поминальну суботу

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Сьогодні, брати і сестри, Вселенська поминальна м’ясопустна батьківська субота. Для більшості громадян нашої країни цей день, на жаль, нічого не значить. А ті, хто ходить до храму, розуміють, наскільки цей день важливий для тих, хто вже знаходиться у вічності.

У кожного з нас є близькі, рідні, які вже перейшли в той світ. Вони, можливо, не задумувалися про своє духовне життя. Але те, що багатьом зараз здається нереальним і про що більшість не думає, є реальним у тому світі. І потрапляючи туди, людина бачить, що під час земного життя робила не те що треба, не туди направляла свої зусилля.

Такі люди з надією дивляться з того світу на тих, хто ходить до храму — у першу чергу на своїх родичів, близьких — на нас з вами. Вони дивляться на нас з надією і чекають наших з вами молитов.

Ми часто забуваємо молитися за спочилих. Але сьогодні — день, коли Церква нагадує нам з особливою гостротою, що треба прийти в храм і згадати в молитві про тих людей, які вже відійшли у вічність.

Одна річ — наша домашня молитва (вдома ми часто подумки відволікаємося, поверхнево молимося), інша річ — молитва церковна, коли ми збираємося разом для молитви. Тим більше, що у храмі разом з нами і святі, і Божа Матір — згадаймо подію свята Покрови! У храмі з нами возносять молитви за тих, кого  ми поминаємо, усі святі.

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , , ,

| 22.01.2023 · 21:03

Як позбавитися отруйності гріха?

Сьогодні, брати і сестри, ми з вами чули перші слова, які виголосив Господь, вийшовши на проповідь. Ті самі слова виголошував перед Ним Пророк, Предтеча і Хреститель Господа нашого Іоанн: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 4:17).

Ця проста фраза є головним закликом Божим до всього людства, зокрема до нас з вами. Ці слова надважливі для нас.

Тож ми маємо усвідомити, що таке покаяння.

Ми часто чуємо у церкві про приклади покаяння. Є приклад покаяння розіп’ятого разом зі Спасителем розсудливого розбійника. В той момент він відчув благодать Божу та звернувся до Господа зі словами покаяння: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш до Царства Свого». У відповідь він почув від Спасителя блаженні, жадані кожним з нас слова: «Нині же будеш зі Мною у раю» (Лк. 23:42–43). Це «миттєве» покаяння і таке ж прощення — винятковий випадок в історії людства. «Миттєве» прощення стало можливим, бо розбійник був безпосередньо поряд з втіленим Богом, Який приносив Себе у жертву за наші гріхи. Та покаяння розбійника було дуже глибоким.

***

Є інший приклад — приклад покаяння преподобної Марії Єгипетської. Напевно, це вершина покаяння, на яке тільки здатна людина.

Протягом багатьох років Марія занурювалася у самі глибини гріха. Та одного разу промислом Божим вона опинилась у Єрусалимі. Весь народ саме йшов до храму поклонитися Животворящому Хресту Господню. За прикладом інших Марія теж пішла до храму. Та біля входу вона відчула, що якась невидима сила не пускає її всередину. І Марія усвідомила, що це сила Божа не пускає її. Причина цього — її гріховне життя. Марія глибоко відчула потребу у покаянні та попросила Божу Матір, щоб Вона була свідком її покаяння. Тоді Господь допустив грішницю поклонитися Хресту. Вийшовши з храму, Марія почула голос, що їй потрібно йти для покаяння за Йордан, у пустелю. Там, у пустелі, вона провела усе своє подальше життя, приносячи Богу своє покаяння.

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , , , , ,

| 18.01.2023 · 21:04

Проповідь у преддень Хрещення Господнього

Переддень Хрещення Господа нашого Іісуса Христа зветься Хрещенським Сочельником.

Слово «сочельник» походить від слова «сочиво» — це страва зі злаків, зерен, які наші пращури замочували і їли в цей день.

Усім великим святам передує духовна підготовка. Великим постом ми готуємся до Воскресіння Христового, Різдвяним — до Різдва Христового… Зараз на завершення святок, у день перед Хрещенням Господнім, ми постуємо, адже до зустрічі великого свята важливо підготуватися не тільки тілесно — коли ми готуємо святковий стіл, — а й, у першу чергу, духовно.

У давні часи люди в цей день їли сочиво. Звісно, можна їсти сьогодні не тільки сочиво, а й іншу їжу, але просту, пісну. Головне — ми маємо пам’ятати, якою ціною завтрашнє свято даровано нам Богом.

Господь приходить на Йордан для того, щоби прийняти хрещення. Святий, Безгрішний Спаситель не потребував хрещення покаяння, яким хрестив людей святий Іоанн задля очищення їх від гріхів.

Саме про це казав святий Іоанн Хреститель, побачивши Господа на березі річки. Святий Іоанн сказав: «Чи Ти йдеш до мене хреститися? Я маю хреститися від Тебе». Господь відповів: «Полиш. Нам треба виконати всіляку правду».

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , , , ,

| 08.01.2023 · 22:26

Проповідь у неділю після Різдва Христового

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Відразу після Свого народження Господь наш Іісус Христос, будучи по-людськи безпорадним немовлям (але за Своїм Божеством — Всесильним Богом), зазнає переслідувань і страху смерті. І ми бачимо, що Він поводить Себе як людина і не виявляє Своєї Божественної сили.

Отримавши через Ангела звістку, Йосип бере вручений йому скарб — Богонемовля, і тікає до Єгипту для того, щоб зберегти життя Немовляти. Ще не настав час страждань, тому Господь рятується втечею. Ми бачимо, що вся злість цього світу, вся його сатанинська злість, що була направлена на Спасителя, розбивається завдяки премудрому Промислу та силі Божій. Це, брати і сестри, вселяє велику надію та втіху в наші з вами серця. У зв’язку з цим згадуємо слова Святого Євангелія, де говориться: «І волосся пораховане на вашій голові, і без волі Отця Небесного волос не впаде з вашої голови» (див. Мф. 10:29).

Ми всі знаходимося під захистом, під керівництвом Промислу Божого. І все, що трапляється в житті, має певний глибокий зміст. Тому ми не повинні боятися скорбот і напастей нашого життя — вони попущені Богом задля нашого спасіння і зрештою все, що з нами трапляється в житті, буде нам на благо. Ми не повинні малодушувати, боятися. Святе Письмо говорить, що досконалий не знає страху (див. 1 Ін. 4:18). Людина, яка досконала у вірі, має велику віру та надію на Господа, розуміє, що їй боятися в цьому світі нічого, оскільки над нею Господь, вона перебуває в Його десниці, і все, що є, відбувається по волі люблячого Небесного Отця.

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , , , ,

| 25.12.2022 · 20:58

Кого кличе Господь?

Прослухати аудіозапис проповіді

Сьогодні під час Літургії ми з вами, брати і сестри, чули притчу, яку розповів нам Господь Іісус Христос. Притчу, яка відтворює нам історію людства на землі (Лк. 14:16–24).

Один чоловік побажав зробити вечерю. І коли настав час вечері, він послав свого слугу, щоб він запросив тих, хто за своїм походженням були гідні брати участь у цій вечері. Але, як ми знаємо, ці люди почали відмовлятися. Один сказав: «Я купив землю, мені треба йти подивитися її. Тому не можу прийти на вечерю». Інший сказав: «Я купив п’ять пар волів, мені треба їх випробувати. Теж не можу прийти». Інший сказав: «Я одружився і тому теж не можу прийти».

І коли слуга прийшов до свого пана та сказав, що усіх кликав, однак усі відмовляються, тоді пан розгнівався і наказав: «Піди на роздоріжжя, на дороги та поклич кульгавих, сліпих, калік».

Слуга пішов, покликав, повернувся і каже: «Ще є місце». — «Іди вмовляй всіх, кого зустрінеш, аби вони прийшли і наповнився мій бенкет».

Заключає цю притчу Господь словами: «Ніхто з тих званих не вкусить моєї вечері, тому що багато званих, але мало обраних».

Ми з вами чудово розуміємо, що в першу чергу це притча про старозавітний богообраний народ, котрий був за своїм походженням гідний брати участь у бенкеті вічності. Однак ця притча стосується і нас з вами. Адже наші предки і ми з вами знаходимося серед тих, кого покликали в другу чергу, — серед хворих, кульгавих і т.д.

Однак багато з нас, хоча ми й живемо в Новому Заповіті, поводяться так само, як ті, хто відмовилися бути на цьому бенкеті. Інколи питаєш людей: «Чому ви не ходите до храму?» І чуєш майже ті самі слова, що звучать у притчі: «В мене робота, я працюю щонеділі, інколи і в суботу». Інші кажуть: «У мене земля — дачна ділянка. Коли я можу приділити їй увагу? Тільки у вихідні». Інші: «В мене чоловік (або жінка), який не розуміє моїх духовних устремлінь, тому я не можу бути на службі в церкві».

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , ,

| 19.12.2022 · 20:15

Проповідь у день святого Миколая

Зі святом, дорогі брати і сестри!

Святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських, чудотворець, пам’ять якого сьогодні молитовно шанує Православна Церква, — один з найулюбленіших і найвеличніших святих. Однак можна здивуватися: чому при цьому у його житії так мало сказано про нього?

Відповідь знаходимо у тропарі святителю Миколаю: «Правило віри і образ кротості…». Він є для нас зразком віри, смирення та кротості. І як ми бачимо з тих скупих відомостей з його життя, святий Миколай все, що робив, намагався родити по-євангельськи: так, аби ліва рука не знала, що робить права (див. Мф. 6:3).

Святий Миколай ховався при житті від людської слави, та бачимо повселюдне шанування його у віках. Причина цього — його допомога людям, яку він продовжує звершувати після кінця свого земного буття.

Свт. Миколай допомагає батькові трьох дівиць. Греція, Крит; XV ст.

Мабуть, багато людей можуть розповісти кожен свою дивну історію, яка б доповнила житіє святого Миколая.

Я, як священик, знаю декілька надзвичайно казкових історій допомоги святителя, в які б сам не повірив, якби не чув їх з вуст тих, з ким це сталося. Причому — з вуст людей віруючих, коли розумієш, що людина неправду не скаже.

Таких історій дуже-дуже багато. Саме з цього живого зв’язку окремих віруючих людей зі святим Миколаєм і народжується таке широке його шанування в народах.

Кілька прикладів-нагадувань про дива святителя ми бачимо у нашому храмі. Його велика ікона біля пічки, як ми знаємо зі свідчень старожилів, була, коли її принесли, абсолютно темною, так що й не можна було розібрати, хто зображений на іконі. З часом, як бачите, вона оновилася.

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , ,

| 18.12.2022 · 20:30

Вдячність як нижчий прояв любові (проповідь)

Сьогодні під час Літургії ми слухали євангельський уривок про те, як Господь наш Іісус Христос, проходячи через відлюдні місця, зустрівся з групою прокажених.

Згідно зі старозавітними постановами, людину, яка захворіла на проказу, виганяли зі стану, і вона очікувала своєї смерті поза суспільством. Якщо було кілька таких людей, то вони збиралися гуртом, аби якось допомагати один одному. З такою групою і зустрівся Господь.

Ця хвороба була невиліковною, та людина, поки живе, сподівається на чудо. І згідно з постановами Старого Завіту, якщо хтось зцілявся від цієї хвороби, то він мав прийти до священника, і той засвідчував перед суспільством, що людина здорова і може повернутися у стан.

Люди, яких зустрів Спаситель, вже раніше чули про Нього як про Цілителя невиліковних хворих, і жили надією, що Він зцілить бодай одного з них. Тож, звичайно, побачивши Іісуса, вони з криком кинулися до Нього. І Господь каже їм: «Ідіть, покажіться священику».

Якби прокажені з’явилися у суспільстві хворими, їх би побили камінням. Та вони, хоч ще і не вилікувалися, але повірили, що можуть іти до священика, і пішли шукати Його. Мабуть, зазвичай виразки тих, хто виліковувався від цієї хвороби, загоювалися днями чи тижнями. Але у цих 10-ти прокажених їхні виразки зникли враз, поки вони йшли по дорозі.

Один з них не дійшов до священика, а повернувся, щоб подякувати Спасителю. І коли він наблизився до Господа, Іісус подивився на нього та з гіркотою сказав: «Чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? Тільки один прийшов подякувати, і той самарянин» (див. Лк. 17:17).

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

По таким тегам, как , ,

| 13.12.2022 · 14:07

Сьогодні виповнилося 125 років з дня освячення Макаріївської церкви

Рівно 125 років тому, 13 грудня 1897 року, був освячений Макаріївський храм на Юрковиці, після чого у ньому була звершена перша Божественна літургія.

Напередодні у Лук’янівській церкві на честь преподобного Феодора Освяченого відбулася всенощна. Вранці від неї на Юрковицю вирушив хресний хід.

Продолжить чтение →

Комментарии (0)

Сохранен как История прихода в лицах, Новости

По таким тегам, как ,