Свято Різдва Пресвятої Богородиці — одне з найбільших в Церкві Христовій. Ми намагаємося в цей день бути в храмі, аби помолитися, посповідатися та причаститися.
Чому це свято таке велике? Тому що все, що пов’язане з Господом, має для нас велике значення. А Пресвята Богородиця — найближча з людей до Спасителя.
Ми пам’ятаємо, що після вигнання Адама і Єви з раю, їм на втіху було сказано: «Сі́м’я Жони зітре главу змія». Ніхто так не оплакував свій гріх, як Адам і Єва, бо вони знали, що втратили, адже жили в раю, мали безпосереднє спілкування з Богом. І вони усвідомлювали, що усе це втратили не тільки вони самі, а й усі їхні нащадки. З тих пір гріх і зло живуть у нас самих, є частиною нашої природи. І нам інколи легше творили зло, ніж добро, нам треба володіти собою, щоб зло не перемагало в нас.
Ця втішна обіцянка гріла серця Адама і Єви. Та минуло багато-багато поколінь перш, ніж ця Сім’я Жони — Христос — з’явився в цьому світі.
Саме народження цієї Жони — Божої Матері — ми святкуємо сьогодні.
Церква називає Пресвяту Богородицю Ліствицею, тобто сходами, якими Господь зійшов у наш світ. Також вона називає Пречисту Дверима, через які Господь, аби спасти людство, входить до нас з вами і стає одним з нас.
Коли ми згадуємо Божу Матір, то одразу згадуємо Господа. І навпаки. Тому що Її сердечна чистота, смирення зробили можливим те, щоб Господь через Неї прийшов у наш світ.
***
За християнською традицією, в день народження людини згадують і її батьків. Тож ми сьогодні згадуємо і святих праведних Іоакима та Анну. Це теж великі люди, які сподобилися пройти через значні випробування і отримати таку Винагороду — Богородицю.
Ми знаємо, що святі Іоаким та Анна тривалий час, до самої старості були бездітними. Через це на них казали негарні речі, бо вважалося, що бездітність — наслідок якогось важкого особистого або родового гріха.
Але Іоаким та Анна жили праведно, були смиренні та терпляче зносили усі знущання. Праведник не може не бути смиренним, адже смирення — основа праведності. Іоаким та Анна визнавали, що за ними, можливо, є гріхи, які вони не бачать за собою, неусвідомлювані, але не втрачали надії і молилися, щоб Господь простив їм ці гріхи та дав дитину.
Вже у їхній старості це вимолене Дитятко з’явилося на світ, і воно стало найближчою до Спасителя людиною.
***
В цей день ми також можемо подумати про своїх дітей. Ми зараз у храмі. А де наші діти сьогодні? Найголовніше, що ми можемо дати нашим дітям, — це прищепити їм любов до Бога. Якщо в них її немає, то ми маємо задати собі питання: «Де ж ми були, коли росли наші діти? Чим ми займалися? І де була наша молитва? Чи була вона такою, як у святих Іоакима та Анни?» Але якщо наші діти далеко від Церкви, ми повинні посилити свої молитви і не втрачати надії. Святі Іоаким та Анна не втрачали надії до старості, вони молилися і сподівалися, що Господь виповнить їхнє прохання.
Так само і ми маємо молитися за своїх дітей. Господь завжди почує молитву матері та молитву батька. Молитва матері, як кажуть в народі, з дна морського піднімає. А молитва батька є покровом, силою людини. Наші молитви дуже важливі для наших дітей.
Також подумаємо: коли усі ми предстанемо на Страшному Суді, той, хто побачить поряд з собою перед Богом свого сина та/чи доньку, скаже: «Ось я і діти, яких Ти мені дав». А якщо наші діти будуть далеко, що ми скажемо Господу і самим собі? Ми, напевно, зможемо лише опустити голову та зі скорботою думати: «А де ж мої діти?» Тоді вже буде пізно. Зараз ще не пізно. Тож прикладемо усі молитовні зусилля і будемо мати надію, що Бог в силі виконати те, про що ми просимо. Адже Сам Господь сказав: «Шукайте — і знайдете, стукайте — і відкриють вам» (Мф. 7:7).
Господь чекайте від нас молитов, і наша молитва, згідно з законом справедливості, дає Богу право вмішуватися в наше життя і життя наших дітей. Молитва — дуже велика сила, тому що для Бога немає нічого неможливого, але для того, щоб Він діяв, ми маємо проявити свою віру та молитву.
Хай Господь благословить усіх нас і наших дітей!
І ми сьогодні з подякою молимося Пречистій, адже Вона звершила в Своєму житті подвиг, який дав Їй Господь, — подвиг бути Матір’ю Спасителя та розділяти з Ним усі скорботи, які переніс під час Свого земного життя Господь.
Пресвята Богородице, допомогай нам!
Протоієрей Владислав Софійчук. 21 вересня 2022 р.
