Зі святом великомученика Георгія і мучеників Анатолія й Протолеона!
Усі святі мученики, здається, вчинили неправильно. Коли їм пропонували обрати одне з двох: зректися Господа і далі займати високе положення у суспільстві (багато з них мали високий соціальний статус і великі перспективи в мирському розумінні) чи зазнати тортур і вмерти, — вони обирали мучеництво. З мирської точки зору, це нераціональний вибір. Але ці святі поступали правильно з точки зору духовної.
Вибір людини у критичній ситуації, в якій опинялися мученики, й у менш гострих життєвих випадках залежить від того, в якій людина живе системі моральних координат та чого вона прагне у своєму житті.
Якщо людина ставить собі за мету досягти висот тут, на землі, то така людина йде на різні компроміси із совістю, а духовні категорії для неї майже нічого не значать.
Якщо ж людина ставить для себе головним пріоритетом служіння і вірність Богові, виконання заповідей Христових, тоді земні почесті і блага не мають для неї значення. Саме так мислили мученики. І ми це розуміємо, хоча світ цього не розуміє.
***
Ми живемо у час, коли, слава Богу! (тому що ми немічні) — нас ніхто не мучить, не вбиває. Але кожен християнин є сповідником своєї віри. Це не значить, що ми повинні колоти іншим очі своєю вірою, шарпати людей, бачачи невідповідність їхніх дій закону Божому. Ні. Це значить, що ми маємо твердо стояти на своїх духовних принципах. Коли нас питають про нашу віру, ми повинні прямо відповідати, що є істина та заради чого ми живемо.
Сповідництво віри — це перший щабель мучеництва. Дуже часто нам за наші переконання доводиться терпіти образи, різні утиски. Проте згадаймо одну із заповідей блаженств, які виголосив Господь на горі, що й отримала відповідну назву після цього — гора Блаженств. «Блаже́нни есте́, егда́ поно́сят вам, и иждену́т, и реку́т всяк зол глаго́л на вы лжу́ще, Мене́ ра́ди. Ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесе́х» (Мф. 5:11–12). «Мзда ва́ша мно́га» — ми можемо собі уявити: якщо безмежно багатий Бог каже про щось, що цього буде багато, то цього справді буде дуже-дуже багато!
Цими словами Господа ми утішаємося. Ми маємо велику надію, і тому будемо твердими, будемо вірити, що Господь Своїх ніколи не залишить.
І коли ми опиняємося перед вибором між тим, що відповідає нашій системі моральних координат, і протилежним, ми маємо обирати правильно, так, як це робили всі мученики і зокрема святі, яких ми згадуємо сьогодні.
Будемо тверді та будемо радіти, що ми з Богом!
Протоієрей Владислав Софійчук. 6 травня 2023 р.
