Христос воскрес! Сьогодні, брати і сестри, ми святкуємо нашого небесного покровителя, священномученика Макарія.
Як ми співаємо в акафісті нашому святому, він, уподібнюючись Господу, ніби вкрив таємницею свої дитячі та юнацьки роки. Ми нічого не знаємо про дитинство святого Макарія, навіть про його юнацькі роки. Але знаємо, що коли він ніс послух намісника Свято-Троїцького монастиря у Вільно (сучасний Вільнюс), то був обраний на древню славетну Київську кафедру. Вона тоді переживала непрості часи. Київ був напівзруйнований, багато храмів лежало в руїнах.
Святий Макарій, коли на нього пав цей жереб, повністю віддав себе волі Божій. Він сказав: «Я Київський митрополит, тому я маю бути у Києві». Хоча багато хто відмовляв його, святитель, зібравши пожертви на відновлення храмів, Лаври, відправився у далеку ризиковану подорож.
Подорожування тих часів — це не сучасна мандрівка, коли ми можемо за пару годин дістатися будь-якої точки Європи, а витративши трохи більше часу — будь-якого міста світу. У XV столітті сама подорож була неабияким трудом, а шлях святого Макарія ще й був пов’язаний з ризиком нападу татар.
У с. Стриголов (нині Скригалов) біля Мозиря (територія сучасної Білорусі) святитель звершував у місцевому храмі Літургію. Раптом прийшла звістка, що до села наближаються татари. Був вже той момент Літургії, коли Макарій, як священнослужитель, не міг зупинити її. Тому він вийшов на амвон і звернувся до пастви: «Дітки, спасайтеся. А мені не можна». Усі розбіглися, святитель завершив Літургію.
Через два місяці його тіло знайшли в болотах з відтятою головою та рукою — мабуть, коли до храму увірвалися татари, святитель саме потребляв Чашу, і вони, грабуючи усе коштовне, відібрали її.
Незважаючи на значний проміжок часу, який тіло святителя пролежало в болотах, воно лишилося нетлінним. І донині мощі святого Макарія нетлінні. Знаходяться вони у нашому святому граді Києві.
Наше місто справді є святим, адже, як і пророкував апостол Андрій Первозванний, Господь возвів на київських пагорбах багато храмів. Преподобні отці Печерські полили покаянними сльозами нашу землю, почили тут своїми святими мощами, і вони освячують наше місто… Багато-багато інших святих, серед них і священномученик Макарій, перебувають своїм духом, мощами, молитвою і любов’ю разом з нами…
***
Сьогодні свято не тільки нашого храму, це свято усіх киян, тому що священномученик Макарій — митрополит київський. Це свято й загалом усіх віруючих людей. Адже дивлячись на мученицький подвиг святого Макарія, ми сповнюємося благодаті, подяки та ревності.
З мирської точки зору, святий Макарій потерпів поразку. Але не завжди поразка у мирському вимірі є поразкою у вимірі духовному. Насправді подвиг святого Макарія — це величезна перемога. Перемога добра над злом, Духу Божого над духом лукавим, Бога над дияволом.
Кожного з нас, як і священномученика Макарія, Господь веде своїм шляхом. Немає людини, яка б не перебувала під ведінням промислу Божого. Господь поставив кожного з нас на своєму місці. І нам не треба шукати іншого шляху, кожен з нас має бути християнином там, де йому судив бути Господь.
Це не просто — бути християнином. Як непросто було священномученику Макарію іти тим шляхом, на який його прикликав промисел Божий, так само непросто кожному з нас бути справжнім християнином — сповідувати свою віру, не піддаватися на спокуси, яких зараз дуже багато.
***
Наше життя сповнене випробувань. Крім того, сьогодні на нашу Церкву підіймаються хвилі моря мирського. Нам висувають абсолютно безпідставні звинувачення…
Однак подвиг священномученика Макарія стимулює нас задуматися над своїм життям. Як він твердо стояв на шляху, який йому дав Господь, так і ми маємо усе перетерпіти. Пам’ятаймо: перемога звершується не тут, на землі, — духовна перемога звершується на небі. А той, хто перемагає духовно, той перемагає і у мирському вимірі. Можливо, не швидко, можливо, це нас очікує у далекій перспективі. Але як джерело світла не може покрити темрява, так само і людей, котрі стоять в істині, живуть в Бозі — а Він є джерелом духовного світла, — не може покрити темрява.
Якщо людина сповнена благодаті або якщо у неї в серці є бодай каганець світла, то з Божою допомогою вона зможе вистояти при усіх спокусах зовнішнього світу. І які б вітри не намагалися загасити джерело світла, вони ніколи не зможуть цього зробити, тому що сильніше за Бога немає нікого.
Тож, брати і сестри, нам треба озирнутися навколо себе, підтримати слабших і самим укріплятися у благодаті Божій.
***
Нехай священномученик Макарій молиться і підтримує нас. Ми знаємо: він зараз перебуває біля Престолу Божого. Згідно з «Апокаліпсисом святого Іоанна Богослова», мученики знаходяться до Престолу Божого найближче з усіх святих. Молитви святого Макарія зараз, у наш непростий час, звучать найбільш міцно і гучно.
Тож будемо звертатися до нього та до інших угодників Божих по допомогу. У нас дуже багато святих, котрі рідні нам не тільки по духу, але й по крові. Тому вони нам близькі, як близькі нам наші родичі. І ми, зважаючи на це, можемо палко звертатися до них.
Протоієрей Владислав Софійчук. 14 травня 2023 р.
