Христос воскрес! Сьогодні, брати і сестри, Євангеліє розповідає про абсолютно немислимий для людських сил випадок — зцілення Господом нашим Іісусом Христом людини, яка була народжена сліпою і досягла у своїй хворобі вже дорослого віку.
Ця євангельська історія почалася із зверненого до Господа запитання апостолів: «Хто згрішив — ця людина чи батьки її?» Таке питання іноді народжується і в наших серцях, коли ми бачимо дорослих людей, які страждають у цьому світі, або хворих дітей. Ми мимоволі запитуємо себе: «Чому ці люди страждають? Напевно, батьки або ще хтось з роду їхнього вчинив якісь тяжкі гріхи». Але не нам судити про шляхи Божі: «Мої думки — не ваші думки, ні ваші шляхи — шляхи Мої, каже Господь. Але як небо вище за землю, так шляхи Мої вище за шляхи ваші, і думки Мої вище за думки ваші» (Іс. 55:8–9).
На підтвердження цього — сьогоднішнє Євангельське читання. Відповідь Господа апостолам абсолютно несподівана: «Іісус відповідав: не згрішив ні він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому з’явилися діла Божі» (Ін. 9:3). Невже для того, щоб з’явилися справи Божі, необхідні страждання, хвороба, злидні? Напевно, іноді й необхідно, але не завжди. Головна справа Божа, для чого прийшов у світ Господь, — це спасти наші душі. Напевно, для цієї людини необхідні були страждання та хвороба сліпоти для того, щоб прозріли її очі духовні.
Відповівши на запитання апостолів, Спаситель підійшов, плюнув на землю, зробив з дорожнього пилу і плюновення бріння, помазав очі сліпому і сказав: «Піди, вмийся в купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим» (Ін. 9:6).
Пророчо, напевно, ця купальня була названа ім’ям «посланий», тому що сліпонародженого Христос послав до неї для зцілення. Господь посилає його вмитися, даючи цьому нещасному можливість проявити віру. Без віри людина не може прийняти благодать Божу. Сліпонароджений, знаючи свою хворобу (напевно, вже не до одного лікаря і батьки його зверталися, і він сам), знаючи, що отримати зцілення неможливо, він проявляє подвиг віри. Вирушає до тієї купальні, яку вказав йому Господь, умивається — і відбувається диво: він бачить, бачить світ, рідних і близьких. І це все змінює в його житті.
***
Дійсно, це дивовижне, вражаюче диво. Ми вже звикли, читаючи це Євангеліє, і не так гостро сприймаємо його. Сліпий чоловік, який просив милостиню, раптом приходить зрячим і усім показує свої прозрілі очі. Звісно, ті, хто був поруч, здивувалися й одразу повели його до фарисеїв, які були духовними вождями іудейського народу. Почалися розмови, пішли чутки, і фарисеї почали сперечатися між собою. Вони знали, що це чудо зробив Іісус, Якого вони не приймали, вчення Якого вони відкидали. Але цей випадок поставив їх у глухий кут.
Зцілення Господь здійснив знову в суботу. Чому саме в суботу Господь творить стільки зцілень і чудес? Господь Іісус Христос застерігає іудеїв і нас з вами від небезпеки фарисейства — від показного благочестя: «Субота для чоловіка, а не чоловік для суботи» (Мк. 2:27).
І ось фарисеї між собою почали сперечатися: «Не від Бога Ця Людина, бо не зберігає суботи. Інші говорили: як може людина грішна творити такі чудеса? І були між ними чвари» (Ін. 9:16). Почався допит, покликали батьків. Коли почули слово батьків, фарисеї упевнилися, що це так і є, чудо сталося. Двічі закликали самого сліпого. Зрештою, він не витримав і роздратовано, із сарказмом дорікнув запитувачам: «Я вже сказав вам, і ви не слухали; що ще хочете чути? або і ви хочете стати Його учнями?» Це привело фарисеїв у крайнє роздратування, і вони вигнали його геть, кажучи: «У гріхах ти весь народився, і чи ти нас навчаєш?» (Ін. 9:27:34).
«Іісус, почувши, що вигнали його геть, і знайшовши його, сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? Він відповідав і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? Іісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить із тобою. Він же сказав: Вірую, Господи! І поклонився Йому» (Ін. 9:35–38).
***
Ми бачимо, як відкривається весь сенс багаторічних страждань цієї людини.
Господь не тільки дарує їй полегшення в її муках — це неминуче відбувається з кожною людиною, яка приходить до Бога: все в її житті починає поступово приходити до гармонії та влаштовуватися. Справа Божа — це явити Себе світові та дарувати зцілення душі людини, що і відбулося з цим сліпонародженим.
Таке абсолютно незвичайне і дивовижне сьогодні Євангельське читання наштовхує нас на багато роздумів: про те, яким є наше життя, якою є наша віра, якими є наші взаємини з Богом? Чи немає фарисейства в нашій душі? Це хвороба, яка була не тільки в Старому Завіті, але якою страждає багато хто з нас. Господь Іісус Христос попереджав апостолів, а в особі апостолів і всіх майбутніх християн: «Стережіться від закваски фарисейської» (Мф. 16:6).
Досліджуймо свої серця, браття і сестри: чи немає в нас цієї закваски, яка може зіпсувати все серце, яка може віддалити нас від Бога, і тоді ми втратимо все. Будемо щирими перед Богом, будемо намагатися творити наші справи з чистим серцем. Нехай не так, як хотілося б, але завжди щиро перед Богом і перед ближніми своїми, щоб нам бути з Богом.
***
Євангельський сліпонароджений — реальна особистість. Його зцілення — історичний факт, який відбувся. Але Євангеліє має багато пластів смислів, рівнів. І на найглибшому рівні сприйняття Святого Письма ця людина — образ кожного з нас.
Кожен з нас проходить у цьому житті через випробування. У Євангелії описано один день з життя сліпонародженого. За цей короткий період він як фізично, так і духовно прозрів й утвердився у вірі. Господь Іісус Христос прийшов у цей світ, щоб кожен з нас прозрів духовно і став близьким Богові.
Ця людина також являє собою образ усього людства. Поки сліпонароджений не прозрів, він фізично ходив у темряві. До того як Христос прийшов у світ, усе людство було в темряві. Людство прозріло тільки тоді, коли Господь прийшов і відкрив світло світу (Він свідчив про Себе: «Я є Світло світу», Ін. 8:12). Людство прозріло через діла Божі — порятунок на Хресті — і через діла віри, як цей сліпонароджений, котрий повірив Іісусові і пішов до купальні Силоам, як наказав йому Іісус. Ця купальня символізує собою хрещальну купіль, у якій кожен з нас омив свою духовну сліпоту й отримав духовний зір.
***
Коли Іісус запитав сліпонародженого: «Чи віриш у Сина Божого?» — той відповів: «А хто Він, щоб мені вірити в Нього?» «Це Я, Який говорю з тобою», — каже Спаситель. Тим самим Господь відкрив йому Себе. Той відповів: «Вірую», — і вклонився Йому (див. Ін. 9:35–38). Так і все наше життя має стати поклонінням Богові.
Що означає кланятися Господу? Це означає кланятися Богові в думках своїх, зберігати свої думки в чистоті. У думках зачинається і добре, і погане. Якщо людина кланяється Господу, вона зберігає свої думки в чистоті.
Вклонятися Богові — значить стежити за своїм словом як найвеличнішим даром, який дав нам Господь, щоб прославляти Його в молитвах і спілкуватися один з одним. Також поклонятися Господу потрібно своїми справами: ухилятися від зла і творити добро. І тоді та справа, яку Господь назвав Божою, для якої Він прийшов у цей світ, звершиться і на нас, на нашому житті. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. Неділя про сліпого, 21 травня 2023 р.
