Євангельські слова, які ми чули за Літургією, читаються у цей день — день пам’яті усіх святих — не випадково.
Ці слова дають нам розуміння того, що є святість, як іти до неї і що необхідно, аби перед нами відкрилися врата Царства Небесного.
«Хто сповідає Мене перед людьми, того сповідаю і Я перед Отцем Моїм Небесним; а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним. … Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Мф. 10:32–33, 37–38).
Такі слова ми чули сьогодні.
Ми знаємо, що Господь любить нас досконалою любов’ю. Ще в Старому Заповіті Він каже: «Якщо матір забуде про свою дитину, то Я не забуду тебе» (див. Іс. 49:15). Тобто любов Бога до людини більше, ніж любов матері до своєї дитини, а у нашій уяві не може бути сильнішої любові, ніж любов матері до своєї дитини.
Ми знаємо, що основою для любові є ревність — в позитивному розумінні цього слова. І пророк Наум каже: «Господь є Бог ревнитель» (Наум. 1:2). Бог ревнує, щоби, як Він досконалою, потужною любов’ю любить нас, так і ми такою ж любов’ю возлюбили Його.
Саме про це йдеться у словах Євангелія, які ми сьогодні чули.
***
Ми з вами інколи соромимося сповідати Спасителя. Коли нас питають, чи ми віруючі, дозволяємо собі ухилитися від цього питання або відповісти: «Так, Бог у мене в душі» (тобто ніби ми віддаємо Богу тільки куточок своєї душі, а серце своє віддаємо цьому світові) чи «Так, я віруючий, але без фанатизму» (знову ж таки ми ніби соромимося своєї віри). Ці лукаві формули є формулами зречення. А Господь каже: «Хто зречеться Мене перед людьми, того зречуся і Я перед Отцем Моїм Небесним».
Якщо нас питають, чи ми віруючі, ми маємо твердо і ясно відповісти: «Так, я вірую». І ми повинні вміти пояснити, чому ми віруючі, пояснити свою віру. А для цього ми повинні читати Євангеліє з тлумаченнями святих отців і богословів Церкви — аби розуміти, що ми читаємо. Ми маємо вміти відповіти тим, хто нас питає стосовно нашої віри.
***
І наша любов має бути направлена в першу чергу до Бога, а вже потім — до наших рідних, близьких. Це очевидно і логічно: нашим Творцем є Господь, Він створив цей світ, людство і через наших батьків дав нам життя.
Це не означає, що ми повинні цуратися батьків. Тут немає протиставлення Бога до батьків та інших рідних і близьких. Це означає, що якщо хтось з них ставить перед нами вибір: «Або Бог, або ми», — то тут ми маємо твердо стояти на принципах любові до Бога. Адже Господь є наш Отець, Він наш Творець, і віруюча людина розуміє, що має усім серцем, всією душею возлюбити Господа Бога. Не краєчком своєї душі, не десь вглибині, а так, як говорить Святе Письмо: «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю» (див. Втор. 6:5; Мф. 22:37–40; Мк. 12:30; Лк. 10:37).
Саме це є основою святості.
І ревність в любові має проявлятися цілковитою віддачею свого серця Богові.
Преподобний Іоанн Ліствичник, аскет, монах, стосовно до Бога каже: «Подивіться на того, в кого є наречена. Він весь час думає про неї. Зустрівшись з нею, намагається їй догодити. Навчіться в нього любити Бога: як він любить свою наречену, так і ви любіть Бога. Щоразу, коли ви згадуєте про Бога, вашого серця має торкатися любов».
Чому ми не маємо цього? Тому що ми не маємо ревності, рішучості.
Преподобний Серафим Саровський каже, що найголовніше у духовному житті — рішучість виконувати заповіді Божі.
***
Ми з вами здебільшого теплохладні. Лише інколи згадуємо про заповіді, Євангеліє, Бога. Захоплюємося якимись мирськими речами і забуваємо про духовне. Тому ми не маємо цієї рушійної сили, котра нас направляє у сторону Бога.
Нам треба спонукати себе до цієї рішучості. А для цього потрібно, аби наш розум був просвітлений словами Святого Письма. Ми маємо читати, слухати Святе Письмо не лише по неділям, у воскресний день. Свята Церква заповідує нам, щоб жили Євангелієм, читали його кожного дня. Зараз у всіх мало часу, але є багато можливостей: можна слухати Євангеліє в навушниках на телефоні, коли ми кудись їдемо, — нічого поганого в цьому немає. Головне — щоб слова Святого Письма не звучали для нас фоном, а ми слухали їх.
Важливо, аби ми намагалися пройнятися словами Євангелія, шукати тлумачення моментам, які нам не зрозумілі. Якщо у нас виникають питання, вони є кроком наближення до Бога, тобто ми зростаємо у вірі. Тож якщо у нашій душі з’являються питання, треба шукати на них відповіді у святих отців чи підійти до священника і запитати його.
***
Хочу привітати усіх вас з іменинами: сьогодні Церква святкує пам’ять усіх святих, — і побажати, щоб кожен з нас знав житіє свого святого і шанував його уподобленням йому, тобто намагався стяжати ті чесноти, які мав він. Це буде найкращим, найглибшим шануванням наших святих.
Нехай їхніми молитвами Господь дасть нам ревність виконувати заповіді і догоджати Йому. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 11 червня 2023 р.
