Во Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогодні, брати і сестри, під час Літургії ми з вами слухали Євангеліє, а саме — надзвичайно важливі для нас слова з Нагірної проповіді. Ми не раз слухали їх, знаємо ці слова, однак ми ніби не чуємо їх.
Господь каже: «Не судіть, то й не судимі будете, бо яким судом судите, таким будете судимі, і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти. І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: “дай, я вийму сучок з ока твого”, коли колода в оці твоїм? Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока твого і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого» (Мф. 7:1–5).
Чому ці слова такі важливі? На жаль, засуджують інших не лише люди, далекі від Церкви. Нерідко і церковні люди, коли збираються разом, не знаходять кращого заняття, ніж як перемити кісточки своїм ближнім. І таким чином порушують заповідь Господню.
Людина, яка засуджує іншого, ніби звеличується над ним, ніби каже: «Я не такий, як ця людина. А вона — сяка і така».
Звісно, це огидно Богу, і Господь прямо каже: «Не судіть, то й не судимі будете». Це, можна сказати, одна із заповідей Нагірної проповіді.
У Біблії нема зайвих слів, які були б сказані просто заради краси. Усе, що ми читаємо у Святому Письмі, — особливо те, що говорить Господь, зокрема у Нагірній проповіді, — є непорушним.
***
Давайте вслухаємося у слова Господні: «Якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти».
Ми знаємо, що буде Страшний Суд, на якому Господь буде судити кожного. Страшний — бо остаточний, вже ніхто не буде переглядати рішення, прийняті на ньому.
У 84-му псалмі Свята Церква оспівує: «Милість і істина зустрілися» (Пс. 84:11). Господь — Блюститель істини, тобто Він справедливий. Це з одного боку. А з іншого боку — Господь милостивий. І от на Суді зустрінуться милість і справедливість. Якщо судити нас по справедливості, то ніхто з нас не може ввійти до Царства Небесного, бо усі ми грішимо і словами, і думками, і ділами… Наше сподівання — лише на милість Божу.
Господь дає нам ключ до розуміння, чи буде вона для нас: «Якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти». Якщо ми не маємо милості до інших, суворо ставимося до них, бачачи чужі гріхи, гіперболізуємо їх до неймовірного ступеня, а своїх гріхів не бачимо, ще й звеличуємося над іншими людьми (я не такий/така!), то яким чином нас судитиме Господь? По справедливості чи по милості?..
Однак ми живемо так, ніби не прийдемо на Суд Божий.
***
Це дуже важливо зрозуміти. Осуд — не такий вже й безболісний гріх: хоч ми цього й не усвідомлюємо, це тяжкий гріх.
Та на жаль, осуд — один з найбільш розповсюджених гріхів сучасності. Нам важко стримати свій язик. Чомусь ми не знаходимо, як підтримати розмову…
***
Що робити, якщо при нас хтось когось засуджує? Треба не підтримувати це, не погоджуватися — просто мовчати і молитися про себе — молитися, щоб Господь укріпив мене не впасти в засудження, молитися про людину, яка зараз впала в цей гріх і говорить проти іншого. І молитва допоможе і цій людині, і вам.
Тож будемо слухати слова Господні. І не тільки слухати, а й, з Божою допомогою, виконувати їх. Господь дивиться на наше серце і наше життя. Насправді, наш життєвий земний шлях, хоч і дуже короткий у порівнянні з вічністю, але має дуже важливе значення для нас, адже саме тут і зараз ми проявляємо себе, які ми є за своєю сутністю.
Протоієрей Владислав Софійчук. Субота 2-ї седмиці після П’ятидесятниці. 17 червня 2023 р.
