Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Минулої неділі ми святкували пришестя Святого Духа, а сьогодні святкуємо пам’ять усіх святих — і тих святих, кого ми знаємо, кому ми молимось, просячи їхніх молитов і допомоги, а також тих святих, яких не тільки ми не знаємо, а й взагалі не пам’ятає наш світ, але яких прославив Бог. Адже Бог бачить життя і душу кожної людини, й духовний труд людини не пропаде ніколи.
Більше того: чим менше знають люди про духовні подвиги людини, тим ці подвиги цінніші в очах Божих, бо в такому випадку очевидно, що подвижник трудиться не для того, щоб його шанували й прославляли люди. Коли людина приховує свої духовні подвиги від інших, це значить, що вона трудиться для Бога, для того, щоб догодити своєму Творцеві та перемогти в собі корінь зла — гордість житейську, та різні види похоті.
Рід святих надзвичайно різноманітний, це — святителі, преподобні, мученики, сповідники, юродиві… А якщо пройти печерами нашої Лаври, то можемо згадати святих просфорників, вратарів, економів, воїнів, будівельників, канонархів і багатьох інших. Так, Києво-Печерські святі відносяться до преподобних, але досягли вони святості й сподобилися нетлінності, виконуючи різноманітні монастирські послухи.
Так само і в миру. Немає місця, де людина не могла б нести духовний подвиг святості, якщо вона має духовну ревність і бажає послужити людям й догодити Богові.
***
Згадаємо житіє одного з найбільших подвижників свого часу — а може й найбільшого подвижника — преподобного Макарія Великого, який жив у IV столітті, в золотий вік чернецтва, у духовному квітнику єгипетського монашества. Преподобні єгипетської пустелі ніби змагалися один з одним в силі духовних подвигів: посники, які майже нічого не вкушали з їжі, крім двох-трьох фініків на добу, та багато фізично працювали, насправді підтримували свої сили молитвою і благодаттю Святого Духа; інші преподобні подвизались в тому, що спали по дві години на добу, сидячи або лежачи на твердій підстилці, а інший час віддавали труду і молитві; інші подвижники ховалися від людей або йшли у затвор, щоб весь час присвячувати молитві та духовній боротьбі.
Так ось, преподобний Макарій Великий пройшов через ці та багато інших подвигів і на усамітненій молитві просив Бога, щоби Господь показав йому подвижника, який вище за нього в духовних трудах, щоб Макарій зміг повчитися у нього. Господь відкрив Макарію, що в Олександрії, в столиці Єгипту, а не в пустелі живуть дві заміжні жінки, які вищі за нього в духовних подвигах. Старець Макарій покидає пустелю задля того, щоб повчитися у цих двох жінок. Ті побачили преподобного Макарія і трепетно заперечували йому. Вони розповіли, що не бачать за собою особливих духовних подвигів. Від жінок Макарій дізнався, що вони одружилися зі своїми чоловіками, які є рідними братами, і за весь час після одруження не сварилися ні з ними, ні одна з одною. Вони трудяться, намагаються удосконалюватися у вірі та любові.
Святий Макарій прославив Бога, дивного у святих Своїх. Преподобний зрозумів, що найголовнішим подвигом християнина є подвиги віри, смирення та любові. Стяжати ці чесноти можна будь-де — на місці, де поставив людину Бог.
***
Отже, можна догодити Богові у будь-якому місці. Але необхідно розуміти: дуже часто, коли людина ставить головною метою догодити Богові, проти неї піднімається буря нерозуміння, а інколи — агресії та злоби. Про це попереджає нас і Святе Письмо: «Усі, бажаючі жити побожно в Христі Іісусі, будуть гнані» (2 Тим. 3:12). Але настрій християнина має бути апостольським: «Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18). З одного боку — «будете гнані», а з іншого — «якщо можете — будьте з усіма у мирі». Ось між цими двома орієнтирами має проходити вузький шлях християнина у світі. З одного боку — ревність догоджати Богові і пов’язані з цим спокуси від диявола та людей, і з іншого боку — миролюбність, любов і смирення.
Святі будуть судити світ, каже святий апостол Павло у першому посланні до Коринфян (див. 1 Кор. 6:2). Що це означає і які святі будуть судити наш світ й тих, хто живе в ньому? Звісно, що судити усіх буде Бог. А святі, які здобули святість на тому місці, де їх поставив Бог, самим фактом того, що досягли святості, будуть осуджувати тих, хто за життя був у таких самих умовах та знехтував боротьбою за своє спасіння. Святителі мовчки на Страшному Суді будуть живим осудженням недостойних єпископів, преподобні — осудженням недостойних монахів, оті дві жінки, про яких згадується в житії преподобного Макарія Великого, будуть мовчазним осудом усіх, навіть віруючих жінок, які в сімейному житті поводяться недостойно і не мають ані смирення, ані віри, ані любові. Святі лікарі, юристи, воїни відповідно будуть судити тих, хто на своєму місці не проявив також ані віри, ані любові, ані смирення.
Допоки ми живемо, у нас ще є час і можливості зробити все для свого спасіння. Потрібна тільки духовна ревність і труд. А Бог дасть і сили, і можливості.
Усі святі, моліть Бога за нас! Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 30 червня 2024 р.
