Зі святом Різдва Пресвятої Владичиці нашої Богородиці!
Для кожної людини зв’язок зі своєю мамою — унікальний, глибоко особистісний, ми не виносимо його назовні і зберігаємо протягом усього свого життя. Господь наш Іісус Христос є істинним Богом, а також Він є і істинною людиною — тобто Йому притаманне усе чисте людське. Притаманні Йому і родинні зв’язки з Матір’ю.
Господь прийшов у цей світ від Духа Святого, але по Своїй людиності має Матір. Нам мало що відкрито про ці Його особистісні відносини з Матір’ю, але деякі натяки ми знаходимо у Святому Письмі.
Своє перше чудо, як ми знаємо, Господь звершив на прохання Божої Матері. Вони були на весіллі у Кані Галілейській (див. Ін. 2: 1–11), як каже передання — нареченим був один з майбутніх 12-ти учнів Спасителя, Симон Каноніт.
На той час Христос не звершив жодного дива, Він лише закликав Своїх учнів. Дізнавшись, що у господарів закінчилося вино, Божа Матір почала вмовляти Сина, аби Він щось зробив, бо за тогочасними традиціями нестача на весіллі вина вважалася великою ганьбою для родини.
Спаситель відповів: «Що Тобі і Мені, Жоно? Ще не прийшов час Мій». Однак за Її проханням Господь сказав: «Наповніть водою водоноси». Коли це було зроблено, Він благословив і сказав: «Почерпніть та несіть розпоряднику трапези». Розпорядник куштував їжу, яка поступала на стіл, і він засвідчив якість того вина. Розпорядник сказав нареченому: «Кожен подає на трапезу спочатку добре вино, а ти до кінця трапези таке гарне вино залишив».
Тож перше диво Господь звершив на прохання Божої Матері, причому ще коли, як Він Сам засвідчив, Його час не прийшов. Це такий натяк на те, наскільки Господь і Божа Матір близькі — адже інакше Богородиця не мала б такого великого дерзновіння просити Свого Сина.
***
Другий момент зі Святого Письма, про який хотілося б сказати. Він пов’язаний безпосередньо із нами. Під час Хресних страждань Спаситель усиновив Божій Матері Іоанна Богослова (див. Ін. 19:26–27), а в його особі — і все людство. Господь сказав Іоанну: «Це Мати твоя». Тобто Богородиця — і наша з вами Мати по нашому духовному зв’язку з Богом.
І в підтвердження того, наскільки велике Вона має дерзновіння перед Богом, ми маємо безліч ікон, що явлені в Церкві Христовій. Кожна ікона Божої Матері — це свідчення якоїсь надзвичайної події, дивного чуда, яке Господь звершив через Божу Матір за Її проханням.
Тому сьогоднішнє свято особистісне для кожного з нас.
***
Хтось сказав, що православність людини характеризується відношенням до Божої Матері. Серед представників інших конфесій немає такого ставлення до Пречистої, як у православних. Наприклад, протестанти взагалі не шанують Божу Матір, бо не мають зв’язку з таїнствами, у них немає літургії… Протестанти хоч і християни, однак, як казав святитель Феофан Затворник, вони дихають четвертинкою легенів. Протестанти вивчають Святе Письмо, однак не мають тієї повноти, яка є в Церкві Христовій. У цьому контексті їх можна порівняти з іудеями: як іудеї не звершують богослужінь, а лише вивчають Тору у синагогах (синагоги — це такі школи по вивченню Тори), так протестанти лише вивчають Святе Письмо, але не звершують таїнств.
Ми знаходимося у самій серцевині Церкви Христової. Православна Церква не відійшла у своєму вченні, відношенні до Бога, до Божої Матері ані вправо, ані вліво від істини.
Тому маючи цей зв’язок з Богом, Божою Матір’ю, церковними таїнствами, зокрема таїнством Причастя, ми шануємо Божу Матір.
***
У сьогоднішнє свято серце православної людини сповнене радості, адже сьогодні нарешті у світ прийшла Та Жона, про Яку було сказано у пророцтві ще під час вигнання перших людей з Едемського саду. Господь тоді дав людству утішливе пророцтво: «Сі́м’я Жони зітре главу змія». Людство протягом багатьох століть чекало на Цю Жону. І ось ми святкуємо подію, коли Ця Жона нарешті з’явилась. Чиста, смиренна Діва Марія… Своїм смиренням Вона піднялася вище за ангелів, вказуючи шлях, яким християнин має сходити на небо.
Як оспівує Її Церква, Божа Матір є ліствицею, тобто сходами, якими Господь зійшов з неба. Ці сходи також зводять нас на небо, бо Пречиста Діва Своїм смиренням показала, яким чином треба йти до Бога, яким чином ми можемо з’єднатися з Ним.
Це свято дуже радісне і особистісне для нас. Воно нагадує нам про наші зв’язки з нашими батьками, в першу чергу з мамою. Адже тільки згадуючи їх, ми можемо зрозуміти, які відносини у Спасителя з Божою Матір’ю і яке дерзновіння Вона має перед Богом.
Ще раз вітаю усіх вас з цим святом!
Протоієрей Владислав Софійчук. 21 вересня 2024 р.
