Проповідь. Зцілення гергесинських біснуватих. Про силу Божу та «силу» бісівську (+АУДІО)

В ім’я Отця і Сина і Святаго Духа.

У сьогоднішньому євангельскому читанні під час Божественної літургії ми з вами чули, яка буває велика, страшна і жахлива демонська сила і яка вона в той же час немічна, коли зустрічається з Богом або з Його благодаттю.

Господь наш Іісус Христос, перебравшись на човні через Галілейське море, ступив на Гергесинську (Гадаринську) землю. Там Його зустріли два біснуваті. Біснуваті жили у гробах — печерах, в яких іудеї ховали своїх померлих. Згідно зі Старим Завітом, людина, яка торкалася мертвого, тривалий час вважалася нечистою. А ці біснуваті проводили своє життя в місцях, де ховали померлих, тобто вони були весь час нечисті.

Але не це було страшним для оточуючих. Біснуваті наводили на всіх жах, бо могли кинутися на людину і побити її. Тому їх зв’язвували ланцюгами. Але одержимі бісами розривали ці пути.

І ось, коли Господь зустрівся віч-на-віч з цими людьми, біси стали кричати: «Що Тобі до нас, Іісусе, Сине Божий? Ти прийшов передчасно мучити нас».

Справді: що може бути спільного між Богом і дияволом, між благодаттю і бісівською силою?

Коли людина переступає певну межу, поринає в зло… та навіть коли вона робить перший крок до зла, вона вже стає на його бік.

І тому не можна досягти доброї мети методами зла. Святе Письмо каже: «Не будь переможений злом, але зло перемагай добром» (Рим. 12:21). Коли людина намагається перемагати зло лише добром, весь час знаходиться на боці добра, не дає злу місця в своєму серці та своєму житті — це єдиний метод, яким ми можемо перемогти зло.

***

«Ти прийшов передчасно мучити нас», — кажучи це, біси вже лукавлять. Бог нікого не мучить.

Господь створив усі істоти для радості, благості, а не для мук і страждань. Навіть пекло Він створив не тому, що хоче, аби хтось мучився. Бог поважає вибір істот і створив пекло для того, щоб ті, хто обрав життя без Нього, могли бути без Нього і Його благодаті й у вічності. Люди будуть страждати у пеклі, бо життя без благодаті — це мука; і їх буде мучити не пекельний вогонь, а вогонь, який у них в серцях, — нереалізована гординя (в першу чергу) і усвідомлення того, що вони не скористалися можливістю, яка у них була, — бути у Царстві Небесному і насолоджуватися тими благами, які приготував для усіх Господь.

***

І далі біси просять Іісуса: «Не посилай нас зараз у пекло, а дозволь вселитися у стадо свиней». Стадо було там поруч.

Кожна розумна істота створена Богом для свободи — свободи буття, дій. І кожна вільна істота не терпить обмежень. Так само і ці біси не хотіли бути зараз же бути обмеженими пекельними місцями.

Ми маємо усвідомити, що є свобода Божа, а є свобода бісівська. І на жаль, саме до другої зараз іде наш світ. Бо, як бачимо, закони нашого світу говорять про те, що людина ніби має право проявляти свою свободу в пристрастях, проявляти свою «орієнтацію» в будь-яких гріховних справах. Насправді ця бісівська свобода веде до несвободи, а найбільш вільна та людина, яка є рабом, рабом Божим. Тому що вона знаходиться під провидінням Божим.

Господь поважає свободу кожного. І заповіді Божі — це ніщо інше, як правила дорожнього руху в духовному житті. Як кажуть автомобілісти, правила дорожнього руху написані кров’ю: кожен дорожній знак — попередження про те, що у разі порушення правила буде катастрофа. Так само і у духовному житті: якщо людина порушує правила на своєму життєвому шляху, то це неминуче призведе до катастрофи.

Тобто Господь попереджає, що якщо людина буде жити без Нього, то їй буде погано. Якщо ж людина направляє свою свободу в бік добра, то буде з Богом і буде відчувати радість, благість і в цьому житті, і у вічності.

***

Як ми чули із читання, Господь дозволив бісам вселитися у свине стадо. Для чого? Аби показати нам, яка мета дій демонів у цьому світі.

Люди створені замість відпавших від Бога янголів. І біси, усвідомлюючи, яка благодать очікує людей у раю, весь час перебувають у заздрості до людей і духовному засмученні.

Тому демони намагаються шкодити людині і усякій живій істоті. І тому свине стадо кинулося з кручі у море і затонуло.

***

Жителі Гадаринської землі, прийшовши, побачили, як ще нещодавно жахливі біснуваті сидять осмислені. Вони жахнулися і просили, аби Господь покинув їхню землю.

Декотрі кажуть, що вони просили це тому, що втратили своє майно — стадо, яке годувало їх. Але ж, можливо, гадаринці просили Господа відійти від них через той самий священний страх, який мав апостол Петро після дивного лову риб. Він сказав: «Відійди від мене, Господи! Тому що я людина грішна, і недостойний бути біля Тебе» (див. Лк. 5:8).

Можливо, ті люди мали такий страх. І можливо, вони зрозуміли, що зараз не готові прийняти те, що Господь їм дає і про що їм говорить.

Але Бог дає їм надію. Як ми знаємо з Євангелія від Марка, колишній біснуватий (один чи обидва) просив Іісуса скрізь супроводжувати Його разом з апостолами. Але Спаситель відповів йому: «Ні, іди у свою країну і розповідай своїм, що тобі зробив Господь» (див. Мк 5:19).

Цей гадаринський апостол, мабуть, навіть не словом, а своїм життям проповідував про чудеса і силу Божу, адже всі знали, яким він був та яким став.

***

Сьогоднішнє євангельське читання змушує нас задуматися, яку демони мають у нашому світі силу для людей, що живуть без Бога, і які біси немічні, якщо люди з Богом і мають у своїх серцях благодать.

Тому ми не повинні боятися демонської сили. Ми маємо боятися відпасти від Бога. Якщо ми з Богом, тоді з нами не може статися нічого поганого. І ми повинні вести життя таким чином, аби наше серце було відкритим до виконання заповідей, щоб Господь був завжди з нами. Амінь.

Слухати проповiдь

Протоієрей Владислав Софійчук. 5-й неділя після П’ятидесятниці, 17 липня 2022 р.

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *