Зі святом Покрову Пресвятої Богородиці! Це одне з найшанованіших у нашому народі свят. Ми відзначаємо його майже на рівні з великими двунадесятими святами.
Подія, яку ми сьогодні молитовно згадуємо, сталася у Х столітті, коли наші пращури ще були язичниками. Як раз вони взяли в облогу місто Константинополь, де жили православні греки.
Усі жителі міста з благословення патріарха наклали на себе піст. Правитель, архієреї разом з народом зібралися у Влахернському храмі для молитви. І під час всенощного богослужіння Христа ради юродивий Андрій та його учень Єпіфаній побачили Божу Матір, Яка в оточенні святих і янголів йшла в піднебінні храму та ввійшла до вівтаря. Пречиста преклонила Свої коліна перед престолом і довго молилася. Після цього Вона вийшла, взяла Свій Покров — це таке головний убір для жінок — та розпростерла його над усіма, хто знаходився у храмі. Це був символічний жест, він означав, що Божа Матір Своїм молитовним заступництвом перед Богом покриває усіх, хто звертається до Неї в молитвах.
Це свято одне з найшанованіших у наших землях ще з козацьких часів. У багатьох містах є храми на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Чому ми так шануємо це свято? Тому що у цей день згадується явний прояв заступництва Божої Матері за людей. Це свято нагадує, що ми не одні у боротьбі зі злом, з дияволом. З нами благодать Божа, заступництво Пречистої, молитви святих. Тільки нам треба бути повернутими обличчям до Бога і Його святих, і тоді ми обов’язково будемо на стороні духовної перемоги, яку вже звершив на Хресті Господь.
***
Здається, як ми можемо святкувати цей день, якщо тоді у Константинополі наші пращури зазнали поразки? Не завжди поразка у матеріальному вимірі є поразкою у вимірі духовному. Згодом — можливо, під впливом і того випадку — наші пращури прийняли християнство саме від греків.
Так само і у нашому житті. Поразка наших амбіцій часто призводить до перемоги у духовному плані. Коли людина не йде на поводу у духу світу цього і намагається жити духовно, то здається, що вона ніби програє в цьому житті. Але це лише на перший погляд. Бо насправді вона перемагає, як це було і з нашими пращурами.
Євангеліє саме про це і говорить: «Перші будуть останніми, а останні першими» (Мк. 10:31).
Будемо шукати в першу чергу духовного і не будемо звертати увагу на речі, які віддаляють нас від Бога. Тоді наша духовна перемога тут на землі стане великою перемогою, коли ми предстанемо на Суд Божий. Будемо пам’ятати про це у цей день і у всі дні нашого життя.
***
Сьогодні також день пам’яті преподобного Романа Сладкоспівця. Він був читцем у храмі, але не мав на відповідних здібностей. Роман дуже хотів гарно читати та співати під час богослужінь, але в нього це не виходило. Декотрі люди сміялися над ним. І одного разу після чергового глузування над ним святий Роман прийшов до своєї келії, заплакав і став дуже просити Бога і Божу Матір про допомогу. Він заснув і уві сні побачив Божу Матір. Пречиста дала йому свиток і сказала: З’їж це і будеш служити Господу і Мені». Роман уві сні з’їв цей свиток і уранці — це було саме свято Різдва Христового — ввійшов до храму та заспівав чудовий піснеспів — кондак «Де́ва днесь Пресу́щественного рожда́ет».
На згадку про це ми сьогодні чули інтонаційний переспів «Де́ва днесь предстои́т в це́ркви» і цим ніби поєднали пам’ять святого Романа і свято Різдва Христового.
Приклад преподобного Романа свідчить: якщо є воля Божа і ми направимо зусилля, то для нас немає нічого неможливого у служінні Богу. Господь дає таланти усім людям. Дання нашого життя – розкрити в собі ці таланти та примножити їх. Нехай Господь Бог допомагає нам в цій богоугодній справі. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 14 жовтня 2022 р.
