Кожна людина має талант — немає людини безталанної. Комусь дається талант розуміти складні математичні формули, хтось чудово пише картини, хтось розбирається у фізиці… Цей перелік можна доповнювати до нескінченності. І буде помилкою сказати, що один талант більше за інший. Але є один найважливіший талант — талант чути Бога і слідувати слову Божому. Його може мати як людина, так і весь народ.
Наш народ прийняв християнство через тисячу років після того, як Господь постраждав на Хресті, але він має цей найвищий талант. Тому світло християнства з нашої київської землі, з Київської Русі розповсюдилося на тисячі кілометрів у різні боки. Це велике багатство, за яке ми маємо дякувати Богу. Але варто пам’ятати, що багатство можна як примножити, так і… розтратити.
Примноження цього нашого багатства — святі, котрих ми сьогодні згадуємо, святі Київської Русі. До прикладу можна згадати святого рівноапостольного князя Володимира. Як ми пам’ятаємо з його житія, до того як стати християнином, він був жорстоким правителем, який безжалісно мстився своїм ворогам і мав безліч наложниць. Володимир керувався в своєму житті суто егоїстичними принципами. Але ставши християнином і долучившись до цього багатства, він абсолютно змінився. Князь Володимир поборов свої страсті та став настільки доброю, порядною і чесною людиною, що народ, як свідчить літописець, називав його «Володимир Красне Сонечко».
Святий Володимир допомагав усім, хто до нього приходив за поміччю. Крім того, князь наказував своїм підлеглим навантажувати вози різним добром та їхати шукати потребуючих.
До сонму угодників Божих, пам’ять яких ми сьогодні святкуємо, входить також той, хто далекий для нас по крові, але кого ми вважаємо своїм святим. Це апостол Андрій Первозванний. Діставшись наших дніпровських круч, він вийшов на гору і виголосив пророцтво, що на цьому місці Господь поставить великий град і тут засяє благодать Божа. Через тисячу років його слово виповнилося. Плід багатства віри, яке апостол залишив нам, — це світочі християнства, які пізніше засяяли на наших землях: це і рівноапостольні Ольга та Володимир, і страстотерпці Борис і Гліб, сонм Києво-Печерських преподобних та багато-багато інших.
***
Усі ці святі, хоча знаходяться далеко від нас, зараз, напевно, плачуть разом з нами, бо ми знаходимося в стані війни.
Сьогодні ми прокинулися від вибухів. Як сповіщають ЗМІ, на Київ летіло 14 ракет. Чотири з них влучило поблизу від нас. 10 було збито.
Ми ведемо вітчизняну війну. Ми захищаємо нашу Батьківщину. Ми молимося за наших воїнів, за Україну і сьогодні звертаємося до наших святих землі нашої, щоби вони в своєму плачі за нас з вами вознесли молитви та на нашій землі нарешті настав мир.
Хоча йде війна, ми не повинні впускати в своє серце морок ненависті, який вбиває в першу чергу того, хто приймає його. Так, ми повинні захищатися, воювати, але ми також маємо молитися і розуміти, що перемога звершується не на землі, а на небі. Про це говорять і наші воїни, які повертаються: вони свідчать, що фізично відчувають захист Божий, відчувають молитви.
Кожен з нас може сказати: «Що може моя слабка молитва?» Однак кожна людина є образом і подобою Божою. При створенні Адама Господь вдихнув в нього Свій дух, тому кожна людська душа дорожча за весь матеріальний світ. І Бог прихиляється до молитви кожного з нас.
І дуже важливо, щоб ми молилися не формально, а від усього серця — за мир, за нашу перемогу, за те, аби Господь дав нам сили не впустити зло в своє серце, а вистояти.
Цей світ живе завдяки святим: якби не було святих, він би припинив своє існування. Я певний, що серед нашого покоління також є святі люди. Самі вони не помічають своєї святості, адже якби свята людина, живучи в цьому грішному світі, побачила ту благодать, світло, яке дає їй Бог, то, напевно, вона б не витримала і впала в бісівську гордість. А як пише Святе Письмо, гордим Бог противиться, а смиренним дає благодать (1 Пет. 5:5). В момент, коли людина приймає в серце гордість, вона миттєво відпадає від Бога. І вдруге подужати той шлях, який вже було пройдено, набагато важче. Тому Господь не дає святим бачити їхню святість.
Але святі є, вони моляться, і їхніми молитвами стоїть наш світ.
***
Сьогодні ми також святкуємо наше мале храмове святоч. Ми молимося священномученику Макарію, щоб він допоміг нам, дав нам сили перенести цю війну.
Також я хочу привітати усіх іменинників — а їх сьогодні багато. Ми маємо пам’ятати, що шанування святих полягає не тільки в молитві до них. В першу чергу — це вивчення їхніх житій і намагання слідувати їхньому прикладу. Саме цим — не словом, а ділом — ми сповна шануємо їх.
Вітаю іменинників! Нехай Господь дарує вам здоров’я, благополуччя, усі духовні і земні блага, а також — мир нашій землі!
Протоієрей Владислав Софійчук. 26 червня 2022 р.
