Ми з вами пережили більшу частину Великого посту, відчуваємо фізичну і духовну втому. Для того щоб нас підбадьорити, духовно підтримати, Свята Церква дає нам можливість повернутися на початок посту, коли ми читали по частинам Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського.
Зараз ми його знову прочитали для того, щоб згадати той стан душі, який в нас був, коли ми починали поститися, ревність, бажання зробити щось для свого спасіння, та задумалися, в якому стані ми перебуваємо зараз.
Пригадуються попередні роки. 2019 рік, коли здійнялася буря на нашу Церкву, захоплювалися храми, проти нас здійснювався шалений тиск. 2020 рік — порожні храми і вулиці через пандемію. Ми це все пройшли. Минулий рік — рік війни, коли над нами свистіли ракети, і досі війна триває… Для того щоб підкріпити свої сили, ми маємо духовно відноситися до усього, що відбувається.
Ми не знаємо, що на нас чекає сьогодні. Але для того щоб витримати усе, треба мати духовну рішучість. Ту рішучість, яку мала преподобна Марія Єгипетська, чиє житіє, згідно з церковним уставом, також читається сьогодні.
З цього житія ми бачимо, що людина може спасти на дно гріха, але, якщо благодать Божа прикличе її, то людина може відштовхнутися від цього дна і здійнятися вгору аж до святості. І не просто святості, а святості рівноангельної.
Святе Письмо каже, що рай знаходиться у душі людини. Справді, коли людина стягне благодать Божу, то вона вже тут починає вкушати райські плоди — мир, невимовна радість спілкування з Богом…
Але мабуть буде справедливим і твердження, що, якщо людина має страсті і служить їм, то вона вже тут на землі відчуває в своїй душі пекельний вогонь. Це не залежить від соціального статусу людини. Були надзвичайно багаті чи великі в плані досягнень чи статусу люди, але які були далекими від Бога і носили в своїй душі пекельний вогонь. Можна згадати Нерона, який, щоб заспокоїтися, запалив Рим, Ірода, який заради утримання при владі, через цей пекельний вогонь у душі звелів знищити 14 тисяч немовлят у Віфлеємі тощо.
Тобто рай і пекло — це не матеріальне чи соціальне положення людини в цьому світі. Це стан душі, в якому людина перебуває тут на землі — стан святості чи страждань, мук, ненависті, згоряння від пекельного вогню.
З прикладу святої Марії Єгипетської ми бачимо, що як би низько людина не впала, вона завжди має можливість піднятися, покаятися, навернутися до Бога і досягти святості. Поки людина живе, ця можливість у неї є. У кожної людини.
Тож ми маємо велику надію і радість. Адже як би ми не згущалися хмари над нами — пам’ятаємо: перемога вже відбулася. Господь терпить усю нечисть навколо нас або в нас тільки для того, щоб дати можливість ще більшій кількості людей покаятися, змінитися і ввійти у Царство Небесне. Тому нам не треба бентежитися від того, що коїться довкола. Нам треба тримати на пам’яті житія таких святих, як Марія Єгипетська та багато інших святих, які відштовхнулися від дна пекла і досягли святості.
На такі думки нас налаштовує сьогодні Церква. Ми повинні прийняти це в своє серце та намагатися жити цими устремліннями і думками. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 29 березня 2023 р.
