Сьогодні день однієї з найбільш шанованих у Православній Церкві святої. Про неї знають в усіх країнах світу і її люблять за велику ревність до Бога.
Свята Єкатерина постраждала в далекому 304 році, при гонителі християн імператорі Максиміані. Жила вона в Олександрії, була царського роду. У свої 18 років Єкатерина знала багато наук, багато мов. Вона була надзвичайно вродливою дівчиною. І, дивлячись на її шановане походження, зовнішню красу, вченість, багато юнаків сваталися до неї. Але свята Єкатерина вирішила берегти чистоту дівства.
Коли рідні, аби не залишитися без царської спадщини, стали наполягати на тому, щоб вона вийшла заміж, Єкатерина поставила умову, що вийде тільки за того, хто перевершує її.
Мати Єкатерини була таємною християнкою та звернулась за порадою до свого духовного отця. Старець сказав: «Приведи дочку до мене». Єкатерині він відповів, що знає такого Юнака, Який в рази перевершує її за походженням, вродливістю та мудрістю. Священик показав їй ікону Пресвятої Богородиці з Богонемовлям і сказав: «Ось цей Юнак народився надприродним шляхом від благочестивої, святої Діви. І ти не достойна навіть близько підійти до Нього».
Єкатерина відповіла: «Як я можу Його побачити?» — «Бери цю ікону, молися. І я вірю, що тобі це відкриється».
Дівчина взяла святий образ і, по слову духовного батька своєї матері, почала молитися, ревно, від серця. І вночі уві сні їй явився Сам Спаситель і Божа Мати — так, як Вони були зображені на іконі. Катерина хотіла побачити лице Богонемовляти, однак Господь відвертався від неї. Божа Матір казала Синові: «Подивися на неї: вона прекрасна», — і перерахувала чесноти Єкатерини. Однак Він сказав: «Вона худородна, негарна, тому що далека від істини».
Коли Єкатерина прокинулася, то знову пішла до старця, той наставив її на шлях істини, і вона прийняла хрещення. Дівчина багато трудилася, і з часом їй знову наснився сон, подібний до попереднього. Але Господь вже подивися на неї з любов’ю, радістю і, за проханням Божої Матері, подарував Єкатерині перстень.
Цей перстень є символом духовного вручення Богові тих, хто зрікся мирських радощів і присвятив себе служінню тільки Богу та Його Церкві, — монахів. Минають століття, і, не дивлячись на всі перипетії, які відбуваються в історії людства, чернецтво досі існує. Та хоча слово «монах» походить від грец. μόνος «один», це не означає, що ченці — приголомшені, нещасні одинаки: той, хто присвячує себе Богу, в повноті отримує все.
І ось, згадуючи сьогодні дивне житіє святої Єкатерини, ми розуміємо, що є найвища краса, є найвище благочестя і мудрість, є найвища істина, яку являє нам не мирська істина і не мирські красоти і радощі, а радощі небесні, які відкрилися святій великомучениці Єкатерині. Чому саме їй було це дано? Тому що вона, пізнавши мудрість світу цього, не зупинилася на цьому, а почала шукати далі. Вона мала духовну ревність, яка є визначальною на духовному шляху кожної людини.
Духовну ревність ми з вами мали на самому початку свого духовного життя, коли Господь кликав нас. В той період життя для нас першорядним був Господь, Церква, в нас була радість від спілкування з Богом в молитві. Але з часом людина слабне, знову захоплюється красотами і радощами цього світу і розчиняється в собі. Тоді людина слабне і в духовному житті.
Це пересторога кожному з нас. Бо для того, щоб бути з Богом, треба мати цю ревність. Тому важливо зберегти цю духовну ревність до Бога. Якщо ми не матимемо її, то втратимо і те, що маємо, та не зможемо набути нічого нового.
Господь дав нам непрості заповіді, але обіцянки, які Він також дав нам за виконання цих заповідей, дивні та перевершують усі наші труди. Згадаємо, як це і зараз буває: тільки ми зробимо крок у бік добра, назустріч Богові — та одразу відчуваємо допомогу, радість духовну.
Тож, дивлячись на подвиг святої великомучениці Єкатерини, давайте будемо сповнюватися духовної ревності, пригадаємо той стан душі, який був, коли Господь кликав нас, аби ми відчули цю радість, радість буття з Богом.
Вітаю вас зі святом! Нехай Господь благословить всіх нас! Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 7 грудня 2022 р.
