Зі святом, дорогі брати і сестри!
Святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійських, чудотворець, пам’ять якого сьогодні молитовно шанує Православна Церква, — один з найулюбленіших і найвеличніших святих. Однак можна здивуватися: чому при цьому у його житії так мало сказано про нього?
Відповідь знаходимо у тропарі святителю Миколаю: «Правило віри і образ кротості…». Він є для нас зразком віри, смирення та кротості. І як ми бачимо з тих скупих відомостей з його життя, святий Миколай все, що робив, намагався родити по-євангельськи: так, аби ліва рука не знала, що робить права (див. Мф. 6:3).
Святий Миколай ховався при житті від людської слави, та бачимо повселюдне шанування його у віках. Причина цього — його допомога людям, яку він продовжує звершувати після кінця свого земного буття.
Свт. Миколай допомагає батькові трьох дівиць. Греція, Крит; XV ст.
Мабуть, багато людей можуть розповісти кожен свою дивну історію, яка б доповнила житіє святого Миколая.
Я, як священик, знаю декілька надзвичайно казкових історій допомоги святителя, в які б сам не повірив, якби не чув їх з вуст тих, з ким це сталося. Причому — з вуст людей віруючих, коли розумієш, що людина неправду не скаже.
Таких історій дуже-дуже багато. Саме з цього живого зв’язку окремих віруючих людей зі святим Миколаєм і народжується таке широке його шанування в народах.
Кілька прикладів-нагадувань про дива святителя ми бачимо у нашому храмі. Його велика ікона біля пічки, як ми знаємо зі свідчень старожилів, була, коли її принесли, абсолютно темною, так що й не можна було розібрати, хто зображений на іконі. З часом, як бачите, вона оновилася.
Наш іконостасний образ «Микола Милостивий» нагадує про епізод з житія святого. Одного разу святитель Миколай не дав батькові трьох дівиць здійснити страшний гріх: через бідність той надумав продати дочок. Святитель таємно підкинув у їхній будинок три мішечки із золотом. Батько видав дочок заміж, і так вони були врятовані.
Ікона «Миколи Мокрого» нагадує про чудо, яке колись сталося у Києві і пам’ять про яке зберіглася у віках. Іван Франко написав вірш, в якому переказав те, що сталося. Одного разу на човні перепливала Дніпро родина з немовлям. Мати відволіклася, і хвиля забрала дитину. Батьки зі сльозами звернулися до святого Миколая, і дитина була знайдена живою у Софійському соборі біля ікони святителя.
Як би всі історії допомоги святителя Миколая були записані, то можна було б дуже-дуже довго розповідати їх. Сподіваємося, що якщо ми дійдемо до Царства Небесного, то там це все нам відкриється, і відкриється слава, яку має там святий Миколай.
Що ми повинні зрозуміти для себе в цей святковий день? В першу чергу — що маємо творити добрі справи так, як це робив святитель. Не задля слави серед людей — той, хто творить добрі справи через марнославство, одразу втрачає нагороду, а, можливо, і шкоду заподіює собі, хоча й ніби творить добрі справи. Адже в такому разі людина починає гордитися, дратуватися від того, що їй не віддають тої шани, яку вона хоче мати.
А якщо людина діє по-християнськи, так, як святитель Миколай, то Господь готує для неї вінець на небі.
Спаситель каже: «Славу один від одного (тлінну) приймаєте, а славу, що від Єдиного Бога (вічну), не шукаєте» (див. Ін. 5:44). Давайте будемо споглядати житія наших святих, в першу чергу святителя Миколая, і шукати слави Божої, яка є вічною, нетлінною та відкриває нам врата Царства Небесного. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 19 грудня 2022 р.
