Проповідь у переддень Хрещення Господнього (Навечір’я Богоявлення, або Хрещенський святвечір)

Переддень Хрещення Господа нашого Іісуса Христа зветься Хрещенським Сочельником.

Слово «сочельник» походить від слова «сочиво» — це страва зі злаків, зерен, які наші пращури замочували і їли в цей день.

Усім великим святам передує духовна підготовка. Великим постом ми готуємся до Воскресіння Христового, Різдвяним — до Різдва Христового… Зараз на завершення святок, у день перед Хрещенням Господнім, ми постуємо, адже до зустрічі великого свята важливо підготуватися не тільки тілесно — коли ми готуємо святковий стіл, — а й, у першу чергу, духовно.

У давні часи люди в цей день їли сочиво. Звісно, можна їсти сьогодні не тільки сочиво, а й іншу їжу, але просту, пісну. Головне — ми маємо пам’ятати, якою ціною завтрашнє свято даровано нам Богом.

Господь приходить на Йордан для того, щоби прийняти хрещення. Святий, Безгрішний Спаситель не потребував хрещення покаяння, яким хрестив людей святий Іоанн задля очищення їх від гріхів.

Саме про це казав святий Іоанн Хреститель, побачивши Господа на березі річки. Святий Іоанн сказав: «Чи Ти йдеш до мене хреститися? Я маю хреститися від Тебе». Господь відповів: «Полиш. Нам треба виконати всіляку правду».

Господь входить у води Йордана не задля прощення гріхів, яких Він не мав, а для того, щоби освятити води.

Сьогодні ми читали уривок Євангелія від Марка про подію Хрещення Господнього. Перед цим євангеліст пише про те, що Іоанн Хреститель був посланий перед Месією як ангел, аби вирівняти шляхи до сердець людських і від сердець до Бога.

Ми повинні це почути і повинні вирівняти свої шляхи. Якщо бути відвертими, ми зазвичай йдемо кривими шляхами. Якби ми йшли прямим шляхом до Бога, то, прочитавши Євангеліє, більше б не робили і не думали нічого поганого, і наша самість була б направлена на те, щоб виконувати волю Божу. Але роблячи один крок на шляху до Бога, ми звертаємо два кроки ліворуч чи праворуч, або ж взагалі скочуємося назад.

І от святий Іоанн Хреститель прийшов для того, щоб проповідувати і підготовлювати серця людей до прийняття Бога. І це його слово: «Покайтеся», — яке було сказано багато-багато століть тому, — звернене і до нас з вами. Ми повинні подивитися на своє серце, чи є в ньому прямий шлях для Бога, чи може Господь прийти до нашого серця. І якщо побачимо, що робимо щось не так, то маємо виправити це.

Господь прийшов на землю, щоб дарувати нам радість буття з Ним. Найголовніше, найважливіше, що Господь приніс на землю, — це радість. Тож християнин, у яких би скрутних обставинах він не знаходився, завжди повинен радіти.

Радість буває різна. Буває радість мирська. Але мова не про неї, а про радість духовну. А духовна радість проявляється і у покаянні. Згадаймо Великий піст: ніби й покаянням ми йдемо Великим постом, але при цьому душа розквітає.

Тож давайте будемо завжди відчувати цю духовну радість, та, не дивлячись ні на які перепони, з радістю іти до Господа нашого. Амінь.

Протоієрей Владислав Софійчук. 18 січня 2023 р.

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *