Неділя після Богоявлення. Як позбавитися отруйності гріха?

Сьогодні, брати і сестри, ми з вами чули перші слова, які виголосив Господь, вийшовши на проповідь. Ті самі слова виголошував перед Ним Пророк, Предтеча і Хреститель Господа нашого Іоанн: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 4:17).

Ця проста фраза є головним закликом Божим до всього людства, зокрема до нас з вами. Ці слова надважливі для нас.

Тож ми маємо усвідомити, що таке покаяння.

Ми часто чуємо у церкві про приклади покаяння. Є приклад покаяння розіп’ятого разом зі Спасителем розсудливого розбійника. В той момент він відчув благодать Божу та звернувся до Господа зі словами покаяння: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш до Царства Свого». У відповідь він почув від Спасителя блаженні, жадані кожним з нас слова: «Нині же будеш зі Мною у раю» (Лк. 23:42–43). Це «миттєве» покаяння і таке ж прощення — винятковий випадок в історії людства. «Миттєве» прощення стало можливим, бо розбійник був безпосередньо поряд з втіленим Богом, Який приносив Себе у жертву за наші гріхи. Та покаяння розбійника було дуже глибоким.

***

Є інший приклад — приклад покаяння преподобної Марії Єгипетської. Напевно, це вершина покаяння, на яке тільки здатна людина.

Протягом багатьох років Марія занурювалася у самі глибини гріха. Та одного разу промислом Божим вона опинилась у Єрусалимі. Весь народ саме йшов до храму поклонитися Животворящому Хресту Господню. За прикладом інших Марія теж пішла до храму. Та біля входу вона відчула, що якась невидима сила не пускає її всередину. І Марія усвідомила, що це сила Божа не пускає її. Причина цього — її гріховне життя. Марія глибоко відчула потребу у покаянні та попросила Божу Матір, щоб Вона була свідком її покаяння. Тоді Господь допустив грішницю поклонитися Хресту. Вийшовши з храму, Марія почула голос, що їй потрібно йти для покаяння за Йордан, у пустелю. Там, у пустелі, вона провела усе своє подальше життя, приносячи Богу своє покаяння.

Коли незадовго до смерті святої з нею зустрівся преподобний Зосима (він записав її житіє), він не міг усвідомити, хто перед ним — земний ангел чи небесна людина: під час молитви підносилася над землею — так її душа ринула до неба в молитві. Крім того, Зосима засвідчив, що Марія знала і майбутнє, і минуле. Крім того, вона знала Святе Письмо, хоча ніколи не читала його.

Усе це дало їй покаяння.

Мабуть, мало кому з нас доступне таке покаяння, бо ми з вами не маємо тої рішучості, тої сили духу, яку мала ця велика подвижниця.

***

Говорячи про покаяння, ми в першу чергу маємо на увазі сповідь. Для того щоб зрозуміти, що таке сповідь, нам треба усвідомити, що таке гріх.

Гріх — це жало смерті, котре занурюється в наше тіло і душу, коли ми грішимо. Вийняти його немає іншої змоги, окрім як прийти до сповіді.

Водночас ми знаємо з життя: якщо жало якоїсь отруйної комахи занурюється у плоть людини, після видалення жала, отрута в організмі лишається. Так само і з гріхом: під час сповіді виймається жало гріха, але отруйність — потяг до гріха — лишається. Людина, згрішивши, відчула солодкість, мертвенну, але солодкість гріха і шукає можливості знову повторити його. И потрібне напруження усіх сил душі — і розуму, і волі, і почуттів, — щоб вилікувати цю отруйність. Як це зробити?

Святий Іоанн Хреститель, говорячи: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф. 3:1), — також казав: «Творіть гідні плоди покаяння» (див. Мф. 3:8).

Тож після того, як на сповіді було вийнято жало гріха, ми маємо ще принести гідні плоди покаяння. Що це? У першу чергу це наші труди, справи, протилежні тим справам, якими ми грішили. До прикладу: хто брав чуже, має роздавати, допомагати іншим…

Для чого це потрібно? У першу чергу — для того, аби зцілити від гріха наші почуття, розум і волю. Коли ми робимо протилежні гріху справи, то наші сили душі починають співчувати вже не гріху, як раніше, а добру.

Тож мало покаятися. Після цього треба ще творити справи, протилежні тим гріхам, які ми творили в своєму житті. Тоді ми утвердимося в добрі, і гріховна отруйність полишить нас. Пам’ятаймо: тільки так людина утверджується в добрі та твердою ходою прямує до Господа.

І ми маємо відчувати радість від такого способу життя — життя з покаянням. Радість від того, що ми зцілюємося, стаємо здоровими, наближаємося до Бога. Амінь.

 

Протоієрей Владислав Софійчук. Неділя після Богоявлення, 22 січня 2023 р.

Комментарии (0)

Сохранен как Проповеди

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *