Во Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогодні ми чули євангельське читання про молитву двох грішників. Один з них — фарисей — встав посеред храму та почав молитися, але його молитва була не молитвою, а приниженням інших. Він молився так: «Дякую Тобі, Боже, що я не такий, як інші люди, грішники — грабіжники, кривдники, перелюбники або… — він повернувся і погледів на митаря: — як цей митар. Дякую Тобі, Боже, що я пощуся двічі на тиждень, даю милостиню…»
А митар стояв у самому кінці храму, понуривши голову, не сміючи підняти очі до неба, і тільки бив себе в груди та молився: «Боже, милостивий будь до мене, грішного!»
І Господь каже, що митар вийшов з храму більш виправданий, ніж фарисей (див. Лк. 18:10–14).
Ми часто задаємо собі та іншим питання: «Що таке молитва, як навчитися молитися?» Господь дав нам як взірець молитву «Отче наш». А у цьому випадку Він показує, як треба і як не треба молитися.
***
Ми всі молимося в храмі одними й тими ж словами, які співає хор або виголошує священник. Однак якби ми змогли почути, що насправді кожен з нас при цьому виголошує у своєму серці, то мабуть нам самим стало б соромно. Заглянімо у своє серце: зазвичай якийсь час ми молимося, як потрібно, але потім відволікаємося і починаємо думати про земне, а іноді — й про гріховне.
Господь показує, що справжня молитва — це молитва покаяння. Для чого потрібне покаяння? Для того щоб відділити добро від зла. Ми всі з вами грішні. У тому числі і ті, хто думає про себе, що вони праведні, — вони теж грішні. Тому що навіть добрі справи ми оскверняємо гордістю, марнославством, якимось розрахунком…
Напевно, найбільша проблема сучасного світу — це змішення добра і зла, коли людина робить зло, а це сприймається або декларується як добро чи щось нейтральне. Тоді людина стає ніби сліпою, вона не знає, куди йти.
Однак якщо ми усвідомлюємо, що ми грішні, і відділяємо в своєму серці зло від добра, те, що не потрібно робити, від того, що потрібно, тоді ми маємо надію на своє виправлення.
***
У Церкві багато говорять про покаяння. Воно необхідне нам. Покаяння — це усвідомлення своєї гріховності та відділення добра від зла.
Однак інколи можуть задати питання: «Як людина може перебувати у покаянні? Якщо весь час перебувати у покаянні, то можна впасти в гріховний стан зневіри, коли людині нічого не мило, нічого не хочеться, нічого вона не бажає».
Марно так думати. Апостол Павел відповідає на це питання. У 5-й главі послання до Римлян він пише: «Там, де примножується гріх, там збільшується і благодать» (див. Рим. 5:20). Що це означає? Чим більше навколо гріха, тим більше дається від Бога допомоги, благодаті людині, котра відвертається від гріха, противиться йому і шукає благодаті. Якщо людина буде відділяти гріх від добра, то їй буде більше надходити допомоги від Бога. І ця людина буде більш твердою, світлішою, духовно наповненою, тому що її серце буде наповнювати благодать Божа.
***
Покаяння народжується в смиренні. Смирення — це божественна властивість, тому що Сам Господь казав: «Навчіться в Мене, бо Я кроткий і смиренний серцем» (Мф. 11:29).
Також ми можемо згадати і найбільшу, за словом Спасителя, людину — святого Іоанна Хрестителя, який у своєму смиренні вважав себе недостойним розв’язати ремінь на нозі Господа (див. Мк. 1:7).
Ми можемо згадати і апостола Петра, який, усвідомивши, що перед ним Месія, у смиренні впав на коліна та сказав: «Відійди від мене, Господи, бо я людина грішна!» (див Лк. 5:8).
Апостол Павел казав, що він перший серед грішників (див. 1 Тим. 1:15). І ці слова ми повторюємо щоразу, коли підходимо до Причастя: «Ве́рую, Го́споді, і іспове́дую, я́ко Ти єси́ воі́стинну Христо́с, Син Бо́га жива́го, прише́дий в мір гре́шния спасті́, от ні́хже пе́рвий єсмь аз…» І це треба усвідомлювати по-справжньому, треба щиро проговорювати ці слова. Адже тільки через смирення людина приходить до покаяння.
***
Цій правильній, покаянній, молитві, правильному духовному устрою вчить нас сьогоднішнє Євангеліє перед тим, як ми вступимо у Великий піст. Зараз ми проходимо підготовчі тижні до Великого посту. І нехай Господь укріпить нас гідно підійти до цього духовного подвигу, подвигу преображення свого серця до того стану, яким воно має бути, щоб ми могли приймати благодать Божу. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 5 лютого 2023 р. Неділя про митаря і фарисея
