Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. З початком Великого посту! У перший день посту ми слухаємо Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського.
Є різні молитви: подячні, прохальні, славословні… Але у дні посту найбільш важливими для нас є молитви покаяння.
Мало виголошувати слова покаяння. У Святому Письмі ми читаємо: «Покайтеся і сотворіть гідні плоди покаяння» (див. Мф. 3:8). Що значить творити гідні плоди покаяння? Крім добрих справ, справ милосердя, найважливішим плодом покаяння є рішуча переміна свого життя, тобто боротьба і, як її вінець, перемога над своїми страстями й гріхами.
Для того щоб перемогти свої пристрасті і гріхи, спершу їх треба побачити. Ми молимося про це у час посту, в першу чергу — молитвою преподобного Єфрема Сирина: «…Да́руй мне зре́ти моя́ прегреше́ния…».
Ми багато років ходимо до храму і сповідаємося, та вже, приходячи на сповідь, майже не бачимо своїх гріхів — не через те, що в нас їх немає, а тому, що наше серце з часом стає кам’яним. Тож, щоб почати бачити свої гріхи, нам важливо пом’якшити своє серце.
Щоб бачити свої гріхи, також треба очистити свій розум. А для цього, окрім молитви, необхідно мати перед очима образ правильного життя. Тому в дні Великого посту нам треба збільшити не тільки своє молитовне правило, а й правило читання Євангелія. Особливо важливо звернути увагу на 5-ту, 6-ту й 7-му глави Євангелія від Матфея, де вміщена Нагорна проповідь Спасителя. З них ми зрозуміємо, якими Господь хоче бачити нас. Зазирнувши у своє серце і помітивши різницю, в нас з’являться покаянні почуття.
***
Після слів «…Да́руй мне зре́ти моя́ прегреше́ния…» наступними є такі: «…и не осужда́ти бра́та моего́». Святий Єфрем Сирин закликає нас не засуджувати ближніх. Засуджуючи ближнього, ми, крім того, що звеличуємося над ним, ми ще й ніби намагаємося вкрасти у Бога Його владу, адже тільки Бог може виголошувати суд, і Його суд справедливий і милостивий водночас. А наш суд і несправедливий, і немилостивий. Несправедливий — тому що ми не бачимо усіх обставин, через які людина так вчинила, ми не бачимо її серця. Господь бачить усе в цілому, і Він милосердний, а ми, маючи грішне, гордовите серце виголошуємо несправедливий і немилосердний суд.
Окрім Євангелія, у ці дні також важливо більше читати аскетичні твори святих отців. Ми не перші, хто йде шляхом боротьби зі своїми страстями і гріхами. Цей шлях вже пройшли святі отці, і вони перемогли усі свої страсті та залишили нам практичні поради, як боротися з тим чи іншим гріхом. Тож якщо ми будемо шукати відповідь, як боротися зі своєю якоюсь конкретною головною страстю, то знайдемо практичні поради у їхніх творіннях.
Ми на все знаходимо час: і для того щоб побути в соціальних мережах, в інтернеті, подивитися телевізор тощо. Та не маємо рішучості, аби викроїти час на найголовніше для нашої душі й нашої посмертної участі. Можливо, через лінь чи духовну слабкість. Але більш сприятливого часу, ніж Великий піст, у нас не буде.
Взагалі час дуже дорогий. А цей час духовного подвигу, коли вся Церква єдиним поривом в покаянні предстоїть перед Богом, — найбільш дорогоцінний. Тому у період посту давайте відкладемо усі свої непотрібні або малопотрібні справи та постараємося разом, єдиним серцем молитися і каятися перед Богом.
***
Зараз скрутний час для нашої країни. Крім того, що йде війна, ще й підіймаються хвилі на нашу Церкву. Тому Блаженніший Митрополит Онуфрій благословив усім вірним нашої Церкви правило на піст: щоденне читання 45-го та 90-го псалмів, а також 12 поклонів з молитвою «Отче наш». Така соборна молитва за згодою — дуже потужна зброя, вона має велику силу. Тому я закликаю вас не нехтувати цим благословінням і вступити у цей єдиний молитовний хор Церкви. Справжня перемога звершується у духовній площині. Прошу вас долучитися до цієї соборної молитви, яку нам благословив Блаженніший Онуфрій.
***
Будемо цінувати час, дбати, щоб цей період духовного подвигу не пройшов повз нас. Ми не встигнемо озирнутися (це знає кожен з власного досвіду попередніх років) — і прийде Страсний тиждень, Великдень. Ми обернемося і побачимо, що за час посту не зробили того, що хотіли зробити, не потрудилися так, як мали потрудитися.
Нехай Господь дасть нам сили, розуміння, ревність трудитися во славу Божу, заради свого спасіння. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 27 лютого 2023 р.
