Во Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Господь наш Іісус Христос під час Свого короткого служіння на землі багато проповідував, зцілював людей, виганяв з біснуватих бісів. Сьогодні під час Літургії ми чули євангельську розповідь про одне зі звершених Ним чудес.
Господь цілий день повчав людей, всі Його жадібно слухали. І ось коли день вже почав схилятися до вечора, апостоли звернулися до Спасителя: «Вже сутеніє. Відпусти людей, вони вже ослаблені — нехай підуть куплять собі щось поїсти». Відповідь Господа здивувала апостолів. Він сказав: «Ви нагодуйте їх».
Дивно, що не тільки люди прагнуть до Господа, а й Господь до людей — Спаситель не захотів їх відпускати, відпускати голодними, безсилими, аби вони у пізню годину шукали їжі по селах навколо, жителі яких, напевно, вже позакривали свої домівки…
І тут Господь проявляє Своє Божественне єство, Божественну силу. Як ми знаємо з Євангелія, Він не так часто це робив — крім зцілень, тільки у надзвичайних випадках.
І в цьому разі — ніби проста земна потреба у їжі, однак Господь творить чудо, адже Йому не байдуже, що буде з цими людьми.
Ми маємо це запам’ятати. Ніхто — ні батьки, ані родичі — не любить нас так, як любить нас Господь. Ще в Старому Завіті один з пророків від імені Господа вигукнув: «Якщо і мати залишить тебе, то Я не полишу тебе» (див. Іс. 49:15).
У цій турботі Бога про людей ми можемо переконатися, читаючи і Старий Завіт, і, тим паче, Новий Завіт. Зокрема про це свідчить цей випадок.
Апостоли здивувалися відповіді Спасителя і сказали: «У нас немає нічого, крім п’яти хлібин та двох риб». Господь сказав: «Принесіть те, що маєте». Вони принесли, і Спаситель здійснив для людей чудесну трапезу. Він благословив кошик з тою їжею та звелів апостолам роздавати. Було п’ять тисяч тільки чоловік, скільки було ще жінок і дітей — ми не знаємо. Можливо, там було загалом десять тисяч людей. Усі посідали на траву, і апостоли підходили до кожного, даючи стільки, скільки йому потрібно. При цьому їжі у кошику не меншало — навпаки, її стало більше, бо в кінці, коли усі поїли, було зібрано 12 кошиків із залишками їжі.
І апостолів 12. Тож це — чудесна вказівка, що апостолам дано з благословіння давати те, що вони мають, людям.
***
Згадка про цю чудесну трапезу має наштовхувати нас на таку головну думку: Господь піклується про кожного з нас. Як ми знаємо зі слів Спасителя, Він піклується про лілії, зодягаючи їх у красу, в яку не зодягався й цар Соломон у всій своїй славі і багатстві. Господь піклується і про пташок, які не сіють хліба, та кожну з них Бог годує. І ми пам’ятаємо, як Він сказав: «Тим паче про вас, маловіри, Господь піклується… Шукайте перш за все Царство Небесне, а все інше додасться» (див. Лк. 12:27–31).
Підтвердження цьому — сьогоднішнє євангельське читання. Те, що сталося, не було якоюсь примарою, міражем. Свідками цього дива була величезна кількість людей, зокрема й апостоли, які пізніше засвідчили істинність розповіді про цю подію навіть своєю кров’ю. Адже ми знаємо, що всі апостоли, за винятком лише Іоанна Богослова, закінчили життя мученицькою смертю, засвідчуючи істинність вчення про Господа, подій, в яких вони брали участь. А немає більш правдивого свідчення, ніж коли людина віддає життя за те, що говорить.
***
Тож, ми не маємо надмірно думати про хліб насущний, про те, у що одягтися і що буде завтра. Завтрашній день ще не наступив, а ми вже думаємо, як ми будемо жити, що будемо їсти, у що зодягнемося. Ми забуваємо про слова Господа та про це чудо.
Тим, хто першочергово шукає Царства Небесного, Спаситель у будь-яких скрутних обставинах дасть і хліб, і одяг, і дах над головою.
У цьому не треба сумніватися. Треба жити нинішнім днем і радіти тому, що ми бачимо сонце, що біля нас наші рідні, що ми ще маємо час радіти життю і час для покаяння.
Як каже Господь, достатньо турбот цього дня. Не треба думати про завтрашній день, адже «завтрашній день сам піклуватиметься про своє» (Мф. 6:34).
Слова Господні мають силу звершуватися. Якщо Спаситель так сказав і якщо ми віримо у це, то завжди будемо знаходитися під покровом Божим, Він завжди буде піклуватися про нас.
Це те головне, що ми маємо взяти для свого життя з цього євангельського уривку.
***
Ця трапеза була справді дивовижною. Вона була дуже простою — хліб і риба. Але мабуть, ці люди ніколи нічого смачнішого не їли та жодна інша їжа не насичувала їх так, як ця. Адже небесна, благословенна Богом їжа наповнює і наші тілесні сили, і сили духовні.
Це вказівка на те, що ми, коли готуємо їжу, маємо робити це з молитвою, просячи у Бога благословення. Тоді їжа, яку ми вживаємо, буде на користь нашім тілу та душі і ми матимемо у серці подяку Богу за те, що Він нам посилає. А подяка — це найголовніше, що ми з вами звершуємо. «Євхаристія» перекладається як «подяка». І все наше життя має перетворитися на вдячність Богові за життя, яке Господь нам подарував, за красу світу, у яку Він нас помістив, за те, що Бог, коли навіть ми відійшли від Нього, не полишив нас, а прийшов до нас, щоб спасти наші душі. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 30 липня 2023 р.
