Зі святом! Сьогодні ми згадуємо дивовижну євангельську подію.
Господь наш Іісус Христос взяв Своїх найближчих учнів — Петра, Іакова та Іоанна — і повів їх на одну з найкрасивіших гір Палестини, гору Фавор. І там, на фаворській вершині, сталася подія, яка відкриває нам сутність християнства і нашого духовного шляху тут, на землі.
Господь преобразився. Його обличчя засяяло, як сонце. Його одяг став настільки світлим, що ніби сяяв сам по собі. Тоді з’явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілія, і Господь говорив з ними про те, як Він закінчуватиме Свій земний шлях, тобто про Свої страждання.
Апостоли настільки злякалися побаченого, що впали. Тоді їх осяяла хмара і учні почули голос Небесного Отця: «Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5).
Відбулося друге Богоявлення. Бог Отець засвідчив, що Спаситель — Його Улюблений Син, а Дух Святий просвітив обличчя і одяг Іісуса Христа. Так, через очі апостолів і через свою віру ми знову, як на день Богоявлення (Хрещення Господнього), бачимо явлення Святої Трійці.
Чому ми кажемо, що, згадуючи подію Преображення Господнього, розуміємо сутність нашого духовного життя, сутність християнства? Тому що, за вченням Церкви (про це, зокрема, багато писав святитель Григорій Палама), фаворське світло — світло не земне, це сяяння небесної благодаті, яке з пришестям Господа на землю стало доступним у нашому матеріальному світі. Це означає, що ми, трудячись над собою, не просто наближаємося до Бога, не просто можемо побачити Бога, а можемо з’єднатися з Ним.
Господь наш Іісус Христос прийняв людську природу, і вона сприйняла небесну благодать. І сенс нашого з вами духовного життя полягає в тому, щоб ми, очищаючись, сприймали благодать Святого Духа і жили в єдності з Господом.
Іншими словами: єднання людської природи і благодаті Святого Духа — це сенс духовного життя людини на землі. Про це вчать святі отці. Зокрема преподобний Серафим Саровський казав, що сенс життя полягає у стяжанні благодаті Святого Духа.
***
Про що іще ми можемо згадати у сьогоднішнє свято? Про те, що Господь не приніс на землю нову релігію, про яку б ніхто раніше не знав. Бесідою з найавторитетнішими старозавітніми пророками Мойсеєм та Ілією на горі Фавор Він засвідчив, що прийшов виконати те, про що було обіцяно Адаму і Єві: «Насіння Жінки зітре главу змія» (див. Бут. 3:15), — те, про що сповіщали пророки.
***
Крім того, у це свято ми маємо зрозуміти (якщо ще не зрозуміли) те, що не міг на Фаворі осягнути апостол Петро. Під час преображення Господа він звернувся до Спасителя: «Добре нам тут бути. Давай ми зробимо три кущі (намети) — одну Тобі, одну Мойсею та одну Ілії. І залишимося тут».
Петро переживав надзвичайне духовне просвітлення та не розумів, що зберегти його не можливо у матеріальний спосіб. Так само часом не розуміємо цього і ми, коли згадуємо якесь наше духовне просвітлення, яке нам хочеться знов і знов переживати.
Апостол Петро тоді не розумів, що куща (намет), необхідна для збереження цього стану, створюється не ззовні, а у серці людини. Що духовне просвітлення настає тоді, коли людина очистить своє серце, адже тоді прийде благодать і у людині діятиме Святий Дух.
Тому Євангеліє і зауважує, що апостол Петро не розумів, про що він просив (див. Лк. 9:33).
Вже минуло майже 2 тисячі років після події преображення Господнього, ми маємо перед собою досвід багатьох святих отців, який свідчить, що стяжання благодаті Святого Духа — це щоденний труд очищення свого серця. Коли наше серце стане чистим, коли ми очистимо наш внутрішній храм від усього непотрібного, тоді Бог увійде в наше серце і ми теж просвітимося та будемо переживати фаворський стан, який переживали апостоли під час преображення Господнього.
***
У це свято традиційно освячують плоди. Чому? На згадку про те, що усе, що ми з вами маємо, ми отримали від Бога. Джерело усіх благих діянь — Господь. Часто люди, які далекі від Церкви, не розуміють цього, а ті, хто розуміють, — забувають про це.
На Сході в цей період дозріває виноград і люди приносять в цей день на освячення виноград. У наших широтах саме дозрівають яблука й інші плоди. Ми приносимо їх у церкву для того, щоб присвятити Богу, і, вкушаючи їх, освячуємося самі.
Однак варто також пам’ятати, що так само ми маємо приносити Богу й нематеріальні плоди. Що мається на увазі? Кожен з нас отримав від Бога якийсь дар. Цей дар ми маємо в першу чергу присвячувати Богу. Як? Служачи своїм даром Богу, Його Церкві во славу Божу, служачи во славу Божу цим даром людям, ближньому. Цим ми дякуємо Богу і освячуємо дари, які Господь дав нам по Своїй милості.
ПРотоієрей Владислав Софійчук. 19 серпня 2023 р.
