Во Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогодні, брати і сестри, святкуючи Воздвиження Животворящого Хреста Господнього, ми знову й знову задумуємося, що для нас є Хрест Господа нашого Іісуса Христа.
Після розп’яття і воскресіння Христового хрест зі знаряддя страшної смертної кари перетворився на стяг перемоги і силу християн.
Він — стяг нашої перемоги, адже саме на хресті Господь звершив перемогу, відкривши для нас ворота до Царства Небесного. Ми з вами живемо в ті часи, коли Спаситель вже все звершив для нашого спасіння і нам лишається тільки вирішити самим для себе, чи ми будемо з Ним, чи будемо керуватися своїми страстями й гріхами, захоплюючись гріховними справами цього світу.
Хрест — це наша сила. Як оспівує Церква, диявол не може дивитися на силу, що виходить від Хреста Господнього. Тому ми з вами носимо на собі знамення Хреста — натільний хрестик, тому ми, коли молимося, коли нам важко чи навпаки радісно, осіняємо себе хрестом Господнім. Ми освячуємо хресним знаменням їжу, ми, йдучи вранці у світ, хрестимо перед собою дорогу, щоб Господь силою Хреста Свого освятив нас і наш денний шлях.
***
Вчора ми звершили чин воздвиження, який нагадує нам про те, як мати святого рівноапостольного імператора Костянтина свята рівноапостольна Олена, вже будучи престарілою жінкою 80-ти років, вирішила поїхати на Святу Землю, аби доторкнутися до святинь і святих місць, пов’язаних із земним життям Спасителя.
Її шлях був непростим. Діставшись Святої Землі, Олена знайшла Віфлеємську печеру, Голгофу… Але найбільшим її бажанням було доторкнутися до Животворящого Хреста Господнього. І ось вона знайшла людину, яка вказала місце, куди після розп’яття були скинуті хрести. У глибокій ямі, з якої вибрали сміття, знайшли три хрести, на яких не було ніяких написів.
В той час повз те місце саме проходила похоронна процесія. Покійника почергово приклали до хрестів, і коли приклали до одного з них, померлий воскрес. Усі християни, що зібралися, з благоговінням прославили Господа і хотіли прикластися до Хреста Господнього чи бодай побачити його. Тоді Ієрусалимський патріарх Макарій за допомогою священнослужителів став підіймати Хрест, почергово на чотири сторони світу. І весь народ співав при цьому «Господи, помилуй!».
Це стало основою чину воздвиження Хреста Господнього, який ми вчора звершили у нашому храмі.
***
Священик під час Вінчання читає, зокрема, молитву, в якій міститься прохання до Господа дати молодятам радість, подібну до тої, яку мала свята Олена, віднайшовши Животворящій Хрест Господній. Справді, то була найбільша радість цариці Олени за все її життя. І ми прикликані жити тою ж радістю — радістю від отримання благодаті Божої. Коли ми маємо таку радість, будь-яка інша радість — від якихось задоволень цього світу, естетичних вражень… — вже є для нас прісною.
Радість від якихось задоволень цього світу, естетичних вражень не йде ні в які порівняння з радістю, коли людина наповнена благодаттю. Адже серце людини — це духовний сосуд, який не може наповнити ніщо, крім як тільки благодать Божа. Усе інше буде проходити крізь серце як крізь сито. А коли благодать Божа наповнює серце, тоді ми відчуваємо повноту життя, повноту радості.
І ось оцю повноту радості відчула свята Олена. І кожен з нас, напевно, відчув цю радість хоча б один раз в житті. До пошуку саме такої радості, яку дає благодать Божа, закликає нас Господь.
Вітаю вас зі святом і бажаю, щоби радість, яку мала свята Олена, віднайшовши Хрест Господній, наповнювала наші серця і ніколи не покидала нас!
Протоієрей Владислав Софійчук. 27 вересня 2023 р.
