Во Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогодні, брати і сестри, ми святкуємо пам’ять святого благовірного князя Владислава Сербського.
У кожної людини свій земний шлях, у кожної свій життєвий хрест. І якщо людина несе свій хрест тут, на землі, гідно, то вона сподобляється ввійти з ним у Царство Небесне і там радіти й прославляти Господа. Якщо ж людина відкидає свій хрест, несе його негідно, то не досягає Царства Небесного.
Нам здається, що у когось хрест сяючий, легкий, а у мене він важкий, не такий, як мені би хотілося. І читаючи житія таких святих, як князь Володимир, князь Владислав, імператор Костянтин та ін., нам здається, що їм було легше, ніж нам, адже вони мали владу і високе соціальне положення. І багато людей в наш час думають, що влада й високий статус з відповідним ставленням суспільства дають можливість і тут, на землі, гарно жити, і легко спастися, і тому шукають їх.
Однак насправді Господь дає кожній людині хрест по її силі й кожен хрест, який Бог дає людині, непростий, й потрібні чималі зусилля, щоб нести його гідно.
Якщо ми уважно прочитаємо житіє святого Владислава, то пересвідчимося у цьому.
***
Благовірний князь Владислав народився у сім’ї святих. Рідний дядько Владислава — святитель Сава Сербський — звісно, багато вклав у свого вінценосного племінника. Дід Владислава Стефан був родоначальником родової династії князів Нейманичів, з якої вийшло багато святих князів, шанованих у сербському народі.
Як бачимо, якщо людина росте у благодатному оточенні, то це є для неї міцним духовним фундаментом і така людина справді може принести багатий плід Господу.
Це має підштовхнути нас до думки, що ми самі створюємо оточення для своєї сім’ї, у наших силах створити його благодатним, адже Господь дав нам свободу і можливості, Він дає Свою благодать.
І нам потрібно задуматися: якщо наші діти не знаходяться у цьому благодатному оточенні, в цьому є наша провина.
Це перше, чому повчаємося з житія святого Владислава.
***
Читаючи житіє далі, ми дізнаємося, що він був молодшим сином у родині. Його старший брат прийняв королівський престол, почав керувати країною, але підпав під вплив своєї неблагочестивої жінки, й оточення князя усунуло його від влади. Тоді їхній дядько, святитель Сава Сербський, благословляє Владислава понести хрест керування країною — зайняти престол королівства.
Дивлячись на все, що тоді відбулося, з мирської точки зору, багато хто сказав би, що це якісь інтриги. Однак якщо дивитися з точки зору духовної, ми розуміємо, що для Владислава це був хрест і непростий вибір, який він з благословення святителя, зі смиренням приймає.
Найголовніше, що має стяжати у своєму житті кожен, — це смирення. Якщо людина має цю чесноту, то йде правильним шляхом. Про це нам говорить Господь: «Навчіться у Мене, тому що Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мф. 11:29).
Якщо людина смиренна, то вона стає сильною, міцною і тоді зможе нести той хрест, який їй дав Господь.
Якби Владислав відмовився від правління країною, у ній тривала б громадська війна. Розуміючи це, він зі смиренням прийняв свій хрест, і запанував мир.
Владислав мирно керував, побудував багато православних церков і цим виконав те, до чого його прикликав Господь.
Він не шукав хреста влади — Господь дав йому цей хрест, а також сили гідно понести його.
Це другий урок для нас з вами.
***
Багато хто з нас шукає собі почестей, шукає хрест, який нам не під силу, — хрест керування… Господь дав нам свободу волі, і якщо ми дуже добиваємося цього, то Він може попустити нам те, чого ми хочемо. Однак якщо людина сама виборює собі цей хрест, то вкінці кінців цей хрест стає не на користь ні їй, ні оточуючим, і він не веде людину до спасіння.
Однак якщо такий хрест дає людині Господь, то Він дає і благодать й сили нести його.
Тож ми, брати і сестри, маємо шукати у своєму житті не потакання своїм пристрастям — в першу чергу це гордині, — не свого, а Божого й навчатися смиренню. Тоді який би хрест ми не несли в своєму житті, Господь дасть нам і сили й благодать донести його до Царства Небесного.
Це найважливіший урок, який ми беремо з житія святого благовірного князя Владислава Сербського. Нехай Господь дасть розуміння цього всього й смирення. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 7 жовтня 2023 р.
